«Сам Дрогобич і його повіт не був як перше ліпше наше галицьке місто – це була галицька Каліфорнія, відома своїми підземними скарбами, своїм відмінним життям» – так окреслював 1910-1940 роки в м. Дрогобич Володимир Бірчак, заступник голови дрогобицької повітової національної ради.
 |
Автор статті зазначає: «У Дрогобичі багато що крутиться навколо нафти. Нафту люблять. За нафту борються. Коли проголошено ЗУНР, то Дрогобич та навколишні міста і села стали найбільшим і фактично єдиним промисловим та паливним центром нової держави. (…) Саме Семен Вітик контролював нафтовий та соляний промисел у ЗУНР. Це мало приносити великі прибутки до скарбниці ЗУНР». Віталій Скальський окреслює конфлікт між Семеном Вітиком та керівництвом ЗУНР (зокрема, із Євгеном Петрушевичем), адже в той час, коли на торгівлі нафтою мала заробляти держава, в економічних реаліях прибуток отримували переважно спекулянти: «На дрогобицьких рафінеріях (нафтопереробному підприємстві, звідки виходив уже готовий до використання нафтопродукт) кілограм нафти (так, тоді нафтопродукти продавали на кілограми) коштував півтори корони. А у роздрібному продажу десь у Бродах ця ціна сягала уже 50 корон. Це був чудовий гешефт».
Автор окреслює обставини створення Нафтового округу урядом ЗУНР, заколот міліції 4 квітня 1919 року, бунт в Уличному та Доброгостові, входження Січових Стрільців у Дрогобич, військовий парад на Великдень, судовий процес над учасниками подій в Уличному й інші цікаві обставини тих часів.
Віталій Скальський завершує статтю таким влучним резюме: «Причетність Семена Вітика до бунту 14-15 квітня встановити ні суду, ні війську не вдалось. Радянські історики писали, що бунт організували комуністи. Діаспорні діячі це аргументовано заперечували. Лише у деяких спогадах очевидці можуть мимоволі обмовитись про роль Семена Вітика у квітневих подіях у Дрогобичі. Пересічні люди про це забули або й не знали. Та карма настигла свого героя. Його розстріляли. Комуністи. У 1937 році».
Повний текст статті – за посиланням:
https://www.istpravda.com.ua/articles/2019/04/15/153975/
За інформацією українського інтернет-видання «Історична Правда»