View message

Відділення Українського степового природного заповідника НАН України – заповідник «Крейдова флора» – це унікальний природоохоронний об’єкт, особливістю якого є сильно пересічена місцевість і велика кількість крейдових схилів, розрізаних ярами, що спадають до Сіверського Дінця. Все це створює дуже різноманітні умови для місцевих  рослин, грибів і тварин та формує надзвичайно яскраві краєвиди. Останніми роками у зв’язку з бойовими діями на Сході України заповідник переживає нелегкі часи. Про те, яким було його минуле та яким є його сьогодення, читайте в нижчеподаному матеріалі співробітників заповідника.

Відлік історії «Крейдової флори», як природоохоронного об’єкта, варто розглядати з моменту, коли науковці вперше звернули увагу на унікальність цієї території у природному відношенні: 1928 року у своїх «Дрібних замітках» видатний ботанік Є.М. Лавренко повідомив про нову знахідку сосни на крейді понад р. Донець, здійснену аспірантом В.І. Акоповим, якому «пощастило знайти 3–4 ділянки невеличких природних насаджень сосни біля с. Лаврентьївки, вище с. Крива Лука, по крейдяних відслоненнях правого берега долини Донця… В цих насадженнях спостерігається добре природне поновлення сосни».

Період становлення ідеї заповідника «Крейдова флора» тривав понад 60 років. За цей час у товаристві вчених і ентузіастів-природолюбів визрівав задум про створення природного заповідника з метою збереження всього комплексу унікальної кретофільної рослинності з реліктовими крейдовососновими борами. На необхідність такого кроку у 1967–1968 роках звертала увагу українська вчена-ботанік С.С. Морозюк. У подальшому, вчені Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, Українського степового природного заповідника НАН України та працівники Донецького обласного управління екології спільно з місцевими органами влади й мешканцями прилеглих сіл виконали велику роботу зі втілення зазначеної ідеї в конкретні юридичні документи, що уможливили створення заповідника. Напередодні цієї події, у 1987 році, в «Українському ботанічному журналі» – провідному ботанічному науковому виданні країни – вийшла друком стаття В.С. Ткаченка, А.П. Генова й Я.І. Мовчана «Флороценотична характеристика Криволуцького кретофітного степу на Донбасі та необхідність його заповідання». Метою створення заповідника у цьому унікальному місці було збереження ксерофітного варіанту різнотравно-типчаково-ковилових степів, лучних степів, байрачних лісів і крейдяно-соснових борів.

Заповідник «Крейдова флора», як відділення Українського степового природного заповідника НАН України, був офіційно заснований 14 липня 1988 р. Розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 310р. Однією з особливостей «Крейдової флори» є розташування відділення на території двох адміністративних районів – Слов’янського (634 га) та Лиманського (500 га). Територія заповідника репрезентує крейдяні відслонення – дуже своєрідні мальовничі місця правого берега найбільшої у Донецькій області ріки – Сіверського Дінця. Унікальний  складний гористий рельєф із глибокими, крутосхилими ярами й балками, ґрунти, що сформувалися на крейдових породах, стали передумовою існування хвойних і листяних лісів, різнотравно-типчаково-ковилових та кретофільних і чагарникових степів та луків.

У період організації заповідника загальна площа степових ділянок перевищувала 65% площі заповідника (або ж 770,8 га з 1134 га). Лісові ділянки складали 32% загальної площі, або ж понад 361 га, і були представлені крейдово-сосновими борами (151,5 га), байрачними дібровами природного походження (121,2 га) і штучними насадженнями акації білої (88,7 га). Ліси були розділені ділянками, на яких відбувався випас великої рогатої худоби.

У рослинному покриві степових ділянок «Крейдової флори» переважали ковилові угруповання з домінуванням ковили волосистої (Stipa capillata), ковили пірчастої (S. pennata) та ковили Лессінга (S. lessingiana), кострецю прибережного (Bromopsis riparia), костриці валіської (Festuca valesiaca), осоки низької (Carex humilis), тонконога вузьколистого (Poa angustifolia), тонконога стиснутого (Poa compressa), пирію повзучого (Elytrigia repens), кострецю безостого (Bromopsis inermis), куничника наземного (Calamagrostis epigejos). Агломеративні угруповання крейдяних відслонень презентували чебрець крейдяний (Thymeta cretacei), угруповання з домінуванням гісопа крейдяного (Hyssopus cretaceous), бедринцю вапнолюбного (Pimpinella titanophyla) та юринеї короткоголової (Jurinea brachycephala), угруповання з переважанням полину солянковидного (Artemisia salsoloides), з домінуванням сонцецвіту крейдолюбного (Helianthemum cretaceum), ласкавцю серповидного (Bupleurum falcatum) та солодушки великоквіткової (Hedysarum grandiflorum). Крейдяні бори заповідника є одним із двох відомих в Україні місць природного виростання й успішного поновлення реліктового екотипу сосни звичайної (Pinus sylvestris L. var. cretacea Kalenicz. ex Kom.). Цей таксон включено до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) і Червоної книги України (ЧКУ), а рослинні угруповання за його участі – до Зеленої книги України. Крім того, у цих специфічних умовах сосна є протиерозійною породою. Тому постійний моніторинг за рослинами  має велике як наукове, так і практичне значення.

Дотримання заповідного режиму обмежило до мінімуму людське втручання, мінімізувало антропогенне навантаження, яке десятиліттями стримувало темпи природного відновлення реліктової сосни на цій території. Це сприяло різкому збільшенню площ крейдяних борів, їхнього рідколісся та піонерних поселень із 151,5 га у 1988 році до 432,3 га (без урахування останніх для поодиноких сосен – 33,6 га) у 2011 році. Тож природне відновлення крейдяних борів є процесом трансформації антропогенно сформованих степових ділянок у первинні хвойні лісові шляхом відновлювальної сукцесії. Як свідчать спостереження, природне відновлення сосни крейдяної складає 9–16 га на рік. Особливістю «Крейдової флори» є те, що наявні бори мають надзвичайно високу природну пожежну небезпеку. Це зумовлено станом заповідної території – важкодоступним гористим яружно-балковим рельєфом, загущеними чистими сухими різновіковими борами з повнотою понад 1,0, товстим (до 15–20 см) шаром вогненебезпечної хвойної лісової підстилки. Опущені до поверхні землі гілки сосен сприяють миттєвому переходу полум’я з поверхні землі у крону дерева.

Всього на території заповідника «Крейдова флора» налічується 490 видів судинних: хвощеподібні – 1, папоротеподібні – 1, голонасінні – 1, покритонасінні – 487 та 18 видів несудинних рослин (мохоподібні). Серед них ендеміків – 24, включених до Європейського Червоного списку – 7, до ЧКУ – 29,  до Бернської конвенції – 3. Тут також відомо понад 100 видів грибів.

Види рослин, включені до Європейського Червоного списку: гісоп крейдяний (Hyssopus cretaceus Duhjan), дзвінець крейдяний (Rhinanthus cretaceus Vass.), дрік донський (Genista tanaitica P.A. Smirn.), ковила Залеського (Stipa zalesskii Wilensky), пирій ковилолистий (Elytrigia stipifolia (Czern. & Nevski) Nevski), ранник крейдяний (Scrophularia cretacea Fischer ex Sprengel), шиверекія подільська (Schivereckia podolica (Besser) Andrz.).

Види рослин, включені до Бернської конвенції: сальвінія плаваюча (Salvinia natans (L.) AIl.), серпій донський (Serratula tanaitica P.A. Smirn.), шиверекія подільська (Schivereckia podolica (Besser) Andrz.).

Види рослин і грибів, включені до Червоної книги України: шафран сітчастий (Crocus reticulatus), дворядник крейдяний (Diplotaxis cretacea), пирій ковилолистий (Elytrigia stipifolia), коручка темно-червона (Epipactis atrorubens), рябчик руський (Fritillaria ruthenica), дрік донський (Genista tanaitica), косарики тонкі (Gladiolus tenuis), сонцецвіт крейдяний (Helianthemum cretaceum), гісоп крейдяний (Hyssopus cretaceus), келерія Талієва (Koeleria talievii), льонок крейдяний (Linaria cretacea), зморшок степовий (Morchella steppicola), гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis), громовик донський (Onosma tanaitica), рястка Буше (Ornithogalum boucheanum), сосна крейдяна (Pinus cretacea), сон чорніючий (Pulsatilla nigricans), дзвінець крейдяний (Rhinanthus cretaceus), сальвінія плаваюча (Salvinia natans), шиверекія подільська (Schivereckia podolica), ранник крейдяний (Scrophularia cretacea), шоломниця крейдяна (Scutellaria creticola), серпій донецький (Serratula donetzica), ковила волосиста (Stipa capillata), ковила Граффа (Stipa graffiana), ковила Лессінга (Stipa lessingiana), ковила пірчаста (Stipa pennata), ковила Залеського (Stipa zalesskii), тюльпан дібровний (Tulipa quercetorum).

Рослинні угруповання, що потребують охорони: Pineta cretaceae – формація сосни крейдяної, Querceta (roboris) acerosa (tatarici) – група асоціацій звичайнодубових лісів татарсько-кленових, Tilieto (cordatae)-Quercetum (roboris) caricosum (pilosae), Acereto (platanoidis) Tilieto (cordatae)-Quercetum (roboris) caricosum (pilosae), Tilieto (cordatae)-Quercetum (roboris) aegopodiosum, Acereto (platanoidis)-Tilieto (cordatae)-Quercetum (roboris) aegopodiosum – асоціації липово-дубових та кленово-липово-дубових лісів волосистоосокових та яглицевих (байрачні угруповання).

Степові угруповання: Stipeta lessingianae – формація ковили Лессінга, Stipeta zalesskii – формація ковили Залеського, Stipeta capillatae – формація ковили волосистої, Stipeta pulcherrimae – формація ковили найкрасивішої, Stipeta pennatae – формація ковили пірчастої, Cariceta humilis – формація осоки низької.

Водні угруповання: Salvinieta natantis – формація сальвінії плаваючої.

Видове різноманіття фауни заповідника налічує 294 види. Серед них найчастіше трапляються: вуж водяний (Natrix tesselata), вуж звичайний (Natrix natrix), мідянка (Coronella austriaca), чапля велика біла (Egretta alba), чапля сіра (Ardea cinerea), лелека білий (Ciconia ciconia), лебідь-шипун (Cygnus olor), зимняк (Buteo lagopus), куріпка сіра (Perdix perdix), фазан (Phasianus colchicus), пугач (Bubo bubo), заєць-русак (Lepus europaeus), бобер звичайний (Castor fiber), сліпак звичайний (Spalax microphtalmus), лисиця звичайна (Vulpes vulpes), норка американська (Mustela vison), борсук (Meles meles), кабан (Sus scrofa), козуля (Capreolus capreolus) та лось (Alces alces).

У червні–липні 2014 року на території заповідника «Крейдова флора» тривали бойові дії між незаконними військовими формуваннями та Збройними Силами України. Після їхнього припинення співробітники заповідника провели обстеження території, яку було завершено 20 липня 2015 року. У результаті було виявлено такі пошкодження: верхову пожежу соснового лісу на площі 0,3 га та низову – на площі 34,9 га від вибухів снарядів; 505 вибухових воронок середнім діаметром 2,0 м, загальною площею 0,16 га; 81 одиницю траншей, окопів, вогневих точок на площі 0,31 га; засмічену територію на площі 15,0 га; ґрунтовий покрив, пошкоджений бронетехнікою на глибину 0,3 м, площею 992 м²; 190 сосен діаметром 4,0–36,0 см знищено вибухами та спилено для будівництва укріплень.

Більше світлин із заповідника «Крейдова флора» шукайте у фотоальбомі, який укладений завідуючим відділенням С.В. Лиманським: https://www.researchgate.net/publication/327022562_Viddilenna_Ukrainskogo_stepovogo_prirodnogo_zapovidnika_Krejdova_Flora_fotoalbom. Видання цього фотоальбому було здійснено 2018 року громадською організацією «Українська природоохоронна група» у рамках впровадження проекту «Програма екологічних громадських ініціатив для Сходу та Заходу України». Проект реалізується Фондом розвитку ГО «Західноукраїнський ресурсний центр» спільно з Міністерством екології та природних ресурсів України та за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки.

Поштова адреса відділення «Крейдова флора»:

84464, Україна, Донецька область, Лиманський район,

село Крива Лука

За інформацією Українського степового природного заповідника НАН України