Микола Тюлєнєв поглиблено вивчав вітчизняний і зарубіжний досвід культури боліт та луківництва. Під час тривалого закордонного відрядження у 1912 році він знайомився з діяльністю дослідних станцій із цих питань у Швеції, Данії та Німеччині.
З березня 1919 року наукова діяльність Миколи Тюленєва була пов’язана з Україною. У цьому ж році його призначають старшим фахівцем із культури боліт губернського земельного відділу у Києві і помічником директора товариства «Торф» (м. Проскурів). За його участю здійснено організацію всіх болотних дослідних установ в Україні. Він особисто заснував Козаровицьку лучну та Сагайдацьку зрошувальну дослідні станції.
З квітня 1923 року наказом Наркомзему України його призначають директором Рудня-Радовельської болотної дослідної станції. Одночасно за сумісництвом він читає курс лекцій про культуру боліт і луківництва у Київському сільськогосподарському інституті. На Рудня-Радовельській станції він займався питаннями осушення й сільськогосподарського освоєння торфо-болотних ґрунтів. Роботи, проведені на дослідній станції, були покладені в основу освоєння боліт України. На посаді директора вчений перебував із моменту організації станції і до перенесення її із зони Полісся у лісостепову зону, тобто до липня 1932 року.
З 1930 по 1934 рік М. О. Тюленєв був дійсним членом Вищої науково-технічної ради Наркомзему України з розгляду проектів меліорації по осушенню і зрошуванню осушених масивів.
У 1930 році він захистив кандидатську дисертацію на тему «Вирощування цукрових буряків на торфових ґрунтах УРСР», а в 1940 році — докторську дисертацію на цю ж тему.
З 1932 по 1941 рік Микола Тюленєв працював старшим науковим співробітником і науковим керівником болотної дослідної мережі Українського науково-дослідного інституту гідротехніки і меліорації. До всього з 1939 року до середини 1941 року він був членом експертно-технічного бюро НКЗ України з розгляду проектів меліоративно-гідротехнічного будівництва.
У період 1940–1941 і в 1943–1947 роках Микола Тюленєв працював на посаді декана, завідувача кафедри Київського гідромеліоративного інституту. Читав спеціальні дисципліни: луківництво і культура луків; болотознавство; насінництво і селекція лугових трав; дослідна справа.
Під час окупації Микола Олександрович продовжував дослідження за відповідною програмою і тематикою Панфільського дослідного болотного поля у місті Яготин Київської області, затвердженою у 1941 році Українським науково-дослідним інститутом гідротехніки і меліорації, завдяки чому була збережена повна спадкоємність щодо подальшої дослідної роботи.
У 1948 році його обрали членом-кореспондентом Академії наук УРСР. З 1949 по 1955 рік Тюленєв працював старшим науковим співробітником і завідувачем лабораторії Інституту фізіології рослин і агрохімії АН УРСР. Рішенням Вищої атестаційної комісії при Міністерстві вищої освіти СРСР йому було присвоєно вчене звання професора за спеціальністю «агромеліорація». Протягом 1956–1961 років він працював в УНДІ гідротехніки і меліорації на посаді завідувача відділу освоєння заплавних земель. З 1962 за станом здоров’я перейшов на посаду старшого наукового співробітника відділу освоєння Українського науково-дослідного інституту гідротехніки і меліорації.
Микола Олександрович Тюленєв був і залишається визнаним авторитетом серед відомих меліораторів у галузі освоєння осушених земель. Ним було розроблено методику дослідної справи на торфових ґрунтах, яка знайшла застосування у всесоюзному масштабі, підготовлено численні кадри агромеліораторів і кандидатів наук. Багатьом молодим спеціалістам він відкрив шлях у науку.
У процесі науково-виробничої діяльності Микола Олександрович брав безпосередню участь у розробленні питань із підготовки урядових постанов у галузі освоєння болотних земель України, з проблем Великого Дніпра, Українського Полісся та інших.
Наукова діяльність Миколи Тюленєва широко відома, його праці вивчають учені та спеціалісти сільськогосподарського виробництва. Він був не тільки талановитим дослідником, а й пристрасним пропагандистом досягнень науки. Протягом свого творчого наукового життя він дбав про тісний зв’язок науки з виробництвом. Ім’я видатного меліоратора назавжди залишилось в історії вітчизняного агрознавства.
Із повним текстом статті можна ознайомитись за посиланням:
http://www.dua.com.ua/index.php/personality/item/5064-golovnij-bolotnij-meliorator
За інформацією всеукраїнської громадсько-політичної
газети «Демократична Україна»