Показ фільму відбувся 16 квітня 2019 року в Будинку кіно.
«Для того, мабуть, аби щось глибоке зрозуміти, потрібно довбати в одне місце. Ми, сучасні люди, відрізняємося страшною поверховістю. В нашому житті більше за все мені не подобається те, що ніхто ні в що не хоче заглиблюватися. Ми нічого про себе не знаємо. Самі про себе, бо не заглядаємо навіть у власну глибину» – ці слова Людмили Лемешевої Сергій Тримбач наводить для ілюстрації принципової позиції кінокритика. На його думку, саме з огляду на це, вона так не схожа на традиційного критика – бо Людмилу Лемешеву цікавлять не фільми як такі, а «те, що відбувається в людських душах: кожній окремо і в тому людському космосі, який вони разом створюють».
 |
Сергій Тримбач розмірковує про вітчизняні реалії: «Ми прокинулися на рубежі 1980 – 1990-х, аби заколисатись (ми дозволили це зробити з собою) в 1990-ті. І, попри горді гасла про воскресіння нашої притомності, нині виглядає так, що українське суспільство німотствує, за нього говорять, а отже, і вирішують інші. Про це так само фільм, у якому Лемешева прагне пізнати своїх улюблених героїв – улюблених як у мистецтві, так і в житті. Вона провокує їх на розмову, на самовиявлення. Задля цього садовить за стіл, аби заговорили. І вони говорять... Говорять! Це люди рідкісної краси – які говорять, які вміють помислити космос власної душі у великому й безмежному космосі. Звідси, до речі, і карнавальність, схильність до ігрової обрядовості, до іронії та самоіронії».
«Одна з улюблених тез Людмили Лемешевої звучить так: «Свобода є категорією аристократичною, а не демократичною». Так воно виглядає насправді: псевдодемократія випускає на свободу (ажніяк не втаємничену) джинів вседозволеності, горизонтальних цінностей (це коли жодної ціннісної ієрархії не існує), фальшованої рівності. Особистісне життя тут втрачає право на існування, правлять бал посередності, яких отака «демократія» виносить на саму гору суспільного і державного життя. Що лишається? А вірити в те, що таємна, особистісна свобода і є найвищою цінністю. Принаймні мистецтво і є надважливим інструментом досягнення справжньо вільних польотів наших душ – уві сні та наяву», – пише автор статті.
Із повним текстом статті можна ознайомитись за посиланням:
https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/svoboda-kategoriya-arystokratychna-ne-demokratychna
За інформацією всеукраїнської газети «День»