 |
Автор статті відзначає, що ХV століття – «Це час глибинно-тектонічних зрушень на її теренах – доба накопичення структурно-системних прецедентів просторової самоорганізації, що згодом даватимуть численні «точки опори» для ранньо- і просто модерних проектів України. Люди ХV століття вже трохи призвичаїлися до кліматичних змін, які ніс Європі «малий льодовиковий період» (1300–1850). Чума — «чорна смерть» попереднього століття — також відступила (принаймні минула давня безпорадність: 1402 року у Венеції вперше запровадили карантин). Отже, скорочення населення, відчутне в ХIV столітті (ледь не уполовинення), припинилося. (…) Ситуація певної «переповненості» (аж до «технологічної вичерпності») ріднить ХV століття із просвітницьким ХVІІІ: перше є межею-«осінню» Середньовіччя, друге — раннього Модерну. Тут та ж таки безліч провіщень ривка наступного століття — гуситський рух (провісник Реформації), Флорентійська унія церков 1439 року, книгодрукування Гутенберга, перші успіхи Ренесансу в Східній Європі й початок ери Великих географічних відкриттів. А також з'їзд-конгрес європейських монархів у Луцьку 1429 року, «першокозацьке» повстання Мухи 1490–1492 років, епізод 1420–1430 років з великолитовським виходом до Чорного моря (з налагодженням досить масштабної хлібної торгівлі), зрештою, замок генуезців братів Сенарега в Олешках з початку ХV століття надавав притулок християнам — втікачам з татарського полону».
 |
Дмитро Вирський розкриває специфіку політичної ситуації на міжнародній арені навколо Києва, де активними діячами стають Золота Орда, Кримське ханство Гіреїв, Велике князівство Литовське, Московське князівство, Чехія, Візантія, Туреччина, Угорське (угорсько-хорватське) королівство, Молдова та Польська Корона. Автор відзначає, що ті політичні претурбації, які відбувались у згаданих державах, мали значний вплив на становлення державності на території українських земель, зокрема: ««Колоніальний» досвід на Галичині ХІV століття відкрив для Кракова українські простори, які, утім, треба було ще відстояти перед турецькими конкурентами. Відтак для Польської Корони Україна надовго стає фронтом і фронтиром. (…) Для України значущим було перехоплення Москвою наприкінці ХV століття сіверської колонізації, доти контрольованої Великим князівством Литовським. Українсько-білоруська Сіверщина взагалі надовго стає «прифронтовою смугою» — кордоном у литвинсько-московитському «спадковому ворогуванні». Без цього українська Слобожанщина (аж до Донщини) могла розквітнути й одним-двома століттями раніше».
Із повним текстом статті можна ознайомитись за посиланням: https://dt.ua/HISTORY/ukrayinska-osin-serednovichchya-tektonichne-hv-stolittya-310877_.html
За інформацією Інституту історії України НАН України