Які чинники дезінтегрують наше суспільство і як його консолідувати? Навіщо потрібна нова редакція Українського правопису? Які теми перебувають у фокусі уваги істориків і демографів Академії? Чому важливо регулярно проводити переписи населення і коли черговий перепис відбудеться в Україні? На ці й низку інших запитань в інтерв’ю журналістам Щоденної всеукраїнської газети «День» відповів віце-президент Національної академії наук України, голова Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України академік Сергій Пирожков. Першу частину розмови опубліковано у випуску №99-100 цього періодичного видання (за 6 червня 2019 року).
* * *
ПРО ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ ТА КОНСОЛІДАЦІЮ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА:
«Насамперед тут треба згадати Національну доповідь «Цивілізаційний вибір України», робота над якою завершена 2016 року. <…> …тут ідеться про найбільш важливі, засадничі речі: яким має бути вектор цивілізаційного розвитку України. Йдеться, отже, про наше майбутнє взагалі. Але важливо розуміти таку річ: нам, українцям, належить не просто робити цей вибір, але треба пізнати, усвідомити, вивчити реальний, а не уявний стан суспільства… Тоді вибір буде продуманим і цілком зрілим. …наша Національна доповідь в цілому була сприйнята і владою. Але залишається глобальна, вкрай серйозна проблема. Сьогоднішнє суспільство доволі розрізнене, на превеликий жаль. Справа в тім, що Україна знаходиться на «лінії розмежування» двох цивілізаційних світів — євразійського і євроатлантичного. Можна, звичайно, це заперечувати, стверджувати, що між українцями сходу та заходу немає жодної принципової різниці. Але мені здається, це означає, що ми, знову-таки, видаємо бажане за дійсне.
Безумовно, політики спекулюють на тому, що є така «лінія розмежування», причому спекулюють давно, починаючи з 1994 року. Тому наступну Національну доповідь ми присвятили питанням консолідації суспільства та держави. Чому національна консолідація нам зараз конче потрібна? Тому що суспільство, яке не є консолідованим, не може бути суб’єктом сучасних міжнародних відносин — а лише об’єктом, з усіма наслідками, що звідси випливають. <…> …процес консолідації не є дискретним, це динамічний процес. Головна передумова — люди внутрішньо мають себе ідентифікувати як українці, як українські громадяни. На сьогодні, на жаль, наше суспільство ще не консолідоване такою мірою, як це вимагають внутрішні й зовнішні виклики».
ПРО ДОСЛІДНИЦЬКУ РОБОТУ ІСТОРИКІВ ТА ДЕМОГРАФІВ:
«Наші історики виконують свою місію: відновити історичну правду, показати справжній шлях українців до утворення, відновлення, збереження й захисту нашої національної державності. <…> У контексті історичних досліджень ми активно звертаємося «до джерел», до документальних, достовірних фактів, без чого сучасна наука є неможливою. Так, особливу увагу приділяємо періоду Гетьманату Павла Скоропадського, а також Української Народної Республіки. Адже хоч то був і нетривалий історично відтинок часу, проте тоді були закладені підвалини української державності. За радянських часів про це, зрозуміло, не можна було писати, а зараз ми відновлюємо історичну правду щодо тієї доби.
Ще я виділив би роботи з демографії — це близька для мене галузь знання. У 2003 році разом із французькими колегами ми здійснили розрахунки втрат населення України під час страшних соціальних катастроф ХХ століття. Спочатку ці дослідження були оприлюднені в Парижі французькою мовою, а 2008 року, до 75-х роковин Голодомору, вийшов і український переклад. Сьогодні наші демографи відтворюють історію розвитку народонаселення України, починаючи з ХVІІІ століття. Це — цікавий і дуже перспективний напрям досліджень.
Вперше в Європі Інститут демографії був створений разом із нашою Академією наук — у 1918 році. Але він проіснував до 1938 року, і в тому числі перепис населення 1937 року «сприяв» тому, що інститут закрили. Бо в 1930 роки у Радянському Союзі була проста теорія розвитку населення. Казали: ми будуємо соціалізм, а раз так, то у нас все повинно бути краще, ніж при капіталізмі. Якщо там іде демографічний перехід і спад народжуваності, то у Радянському Союзі народжуваність має зростати, а смертність — падати. Але через те, що Комуністична партія ухвалює якісь директиви, — це ще не стає реаліями.
Михайло Васильович Птуха, який був першим директором Інституту демографії в Україні, розумів це і доводив, що не можна так огульно казати, що у нас має бути стільки-то населення в директивному порядку. Через це і постраждали перші демографи. Наприклад, Олімпій Квіткін, Юрій Корчак-Чепурківський та інші, які поклали своє життя на проведення перепису населення 1937 року та розвиток демографічних досліджень в Україні у 20—30-ті роки минулого століття».
ПРО ДЕМОГРАФІЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ В СУЧАСНОМУ СВІТІ:
«По суті, до середини ХХ століття в Україні населення розвивалося «за синусоїдою», тобто людей переслідували так звані демографічні ями, неминуче відлуння страшних соціальних катастроф — Голодомору, воєн, репресій, інших масштабних трагедій.
Якщо відстежувати глобальні процеси, то зараз у світі відбувається перехід від високих темпів і народжуваності, й смертності — до низьких. Згадаймо, що порівняно недавно п’ять-шість дітей у жінки вважалося цілком нормальним. Тепер це відійшло (або на наших очах відходить) у минуле. Можна стверджувати, що ці історичні процеси демографічного розвитку охоплюють сьогодні всі розвинуті країни. Зменшення народжуваності — це закономірний процес розвитку цивілізації, і ми нікуди від нього не подінемося. Раніше жінки народжували першу дитину до 20 років, а зараз — після 30-ти, вже маючи освіту і розпочавши кар’єру. Впливає на людський потенціал, безумовно, і міграція (особливо еміграція). Але хочу акцентувати на наслідках усіх цих процесів: якщо у 1993 році нас було 53 мільйони, то тепер називаються різні цифри: на 10 — 12, навіть 17 мільйонів менші».
ПРО НАЙБЛИЖЧИЙ ПЕРЕПИС НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ:
«Наразі є рішення Кабінету Міністрів про проведення перепису населення у 2020 році. Створена комісія, яка готує матеріали для цього. Академія наук долучена до цієї роботи, ми активно працюємо разом із Державною службою статистики та Міністерством соціальної політики, які займаються організацією та підготовкою проведення перепису. <…> Авторитарним і тоталітарним режимам та їхнім вождям не вигідні об’єктивні матеріали переписів населення та їх неупереджений науковий аналіз, замість цього створюються міфи, які дозволяють маніпулювати свідомістю. <…> По суті, подібну практику запропонували в наші часи ? не проводити перепис, щоб не дізнатися точну кількість виборців. Якщо ми живемо в демократичній країні, ставлення до переписів слід змінювати».
Повний текст публікації доступний на сайті Щоденної всеукраїнської газети «День»: https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/ukrayinske-suspilstvo-dovoli-rozriznene-ce-ye-globalnoyu-problemoyu.