Днями інтернет-портал «Моя наука» опублікував статтю під назвою «Навала крилатих мандрівників». Її головними героями стали представники денного виду метеликів – сонцевики будякові (Vanessa cardui). Саме цих метеликів кияни спостерігали у великій кількості в перші дні червня 2019 року. Про причини й наслідки такого, на перший погляд, незвичайного явища розповіли вчені-ентомологи Академії Валерій Корнєєв та Віталій Кавурка.
Сонцевик будяковий, чортополохівка, будяківка, або за науковою назвою Vanessa cardui, є одним із найпоширеніших в Україні видів денних метеликів з родини сонцевиків, або німфалід. Верхня поверхня крил переважно руда з темно-бурим малюнком, який стає густішим на верхівках передніх крил. На темному тлі верхівок видні білі плями. Метелик дуже характерний, його важко сплутати з іншими. Близьким видом є сонцевик-адмірал (Vanessa atalanta), але в нього домінуючий колір чорно-бурий, лише з яскраво-рудою «орденською стрічкою» з білими плямами.
Назва «будяковий» (і видова наукова «cardui» – від «Carduus», будяк, чортополох) чітко вказує, де можна зустріти гусінь цього метелика – на будяку. Часто на його великих квітках годуються й дорослі метелики. Гусінь також поїдає листя інших рослин: лопухів, волошок, полину, деревію, осотів тощо. Трапляються й на хмелю чи кропиві.
Завідувач відділу ентомології та наукових фондових колекцій Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України член-кореспондент НАН України Валерій Корнєєв пояснює: «У той час, коли різноманіття метеликів повсюдно меншає, а чисельність – катастрофічно падає, окремі види, пов’язані з бур’янами, можуть давати вибухові спалахи чисельності, як-от нині. Липи в Києві розквітнули 2 червня ніби спеціально для сонцевиків будякових, які обліпили густо-густо всі дерева, насолоджуючись солодким липовим нектаром. Протягом літа метелики дадуть іще декілька ґенерацій, зазвичай дві, а то й три. Сонцевик будяковий – загалом корисна комаха. Живиться цей вид переважно осотом рожевим польовим та будяками. Він є, імовірно, найзвичайнішим і найчисельнішим з наших денних метеликів. Цьому виду не загрожує ніщо».
Є в цього метелика ще одна особливість. Сонцевик будяковий, як і його розрекламований далекий родич метелик-монарх із Північної Америки, здійснює сезонні міграції. Сонцевики помірної зони Європи, зокрема й України, збираються в зграї та відлітають на південь. Зимують вони в теплих країнах Північної Африки та Близького Сходу, де взимку погода десь така, як у нас на початку осені. Проте метелики – не перелітні птахи, життя їхнє коротке, всього кілька місяців. Тому емігранти в Африку та Палестину найімовірніше помруть там, але перед тим на нових землях відкладуть яйця й народять нове покоління сонцевиків. З яйця вийде гусінь, поїсть, полиняє кілька разів (комахи ростуть не постійно, а линянням – скиданням твердого хітинового покриву та швидким ростом, поки новий не затвердне), залялькується. А вже з лялечки-хризаліди вилетить новий свіженький сонцевичок. Навесні ці сонцевики полетять на північ і вже зовсім скоро наповнять весняні ліси, луки та навіть міста Європи.
 Гусінь сонцевика будякового на будяку (фото В. Корнєєва) |
Науковий співробітник Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України кандидат біологічних наук Віталій Кавурка розповідає, що цілком імовірно взимку зустріти в Еміратах уже нащадків тих метеликів, які вилетіли з Європи (а може, і з самої України) восени. Хоча водночас додає: «Потрібно розуміти, що мігрує лише якась частина особин. Інша частина постійно живе чи в Європі, чи на Близькому Сході, чи в країнах Північної Африки».
Чому ж будякові сонцевики мігрують, коли інші види метеликів постійно мешкають на одній території, перечікуючи несприятливі умови в стадії спокою? Це одна з різноманітних стратегій живих організмів. Віталій Кавурка пояснює: «Міграція під час масового розмноження таким чином сприяє розселенню виду, але головне, що вона дозволяє уникнути внутрішньовидової конкуренції за кормові ресурси. Метелики не можуть знищувати своїх конкурентів за допомогою пазурів та ікл. Природа «придумала» такий гуманний спосіб вирівнювання ситуації, яка склалася за певних обставин».
«Масові розмноження і міграції – частина звичайних природних циклів, які існували завжди. Інша справа, що з точки зору більшості людей це виглядає незвично, вражаюче та привертає увагу», – підсумовує вчений.
Віталій Кавурка також додає: «У наступному році, ймовірно, цей вид зустрічатиметься значно рідше в наших широтах. Після спалаху чисельності майже завжди йде її значне зменшення. Згідно з науковою літературою, що мені відома, схожий спалах чисельності спостерігався в середині 60-х років минулого століття».
 Масове скопище лялечок (хризалід) сонцевика будякового (фото В. Корнєєва) |
На жаль, справжні масштаби, причини та наслідки розмноження сонцевика будякового оцінити поки не можна через нестачу кваліфікованих спеціалістів, польових науковців, практичної відсутності фінансування ентомологічних досліджень в Україні.
Валерій Корнєєв констатує: «Розміри цьогорічного спалаху чисельності сонцевика будякового, схоже, гігантські, і не в останню чергу пов’язані з монокультурами і розорюванням степів. Збіднення біорізноманіття призводить до порушення балансу між рослиноїдними комахами та їхніми регуляторами чисельності – паразитами й хижаками. Втім, аномальна чисельність уже наступного року впаде до норми, залишивши нас із розумінням «розрухи в головах» у тому сенсі, що ми маємо недостатньо дієздатну, великою мірою «імітаційну сільськогосподарську науку», яка вже не здатна ні давати надійні прогнози, ні реагувати на нові виклики. Можна тільки здогадуватись, що до катастрофи призвела нездарна і руйнівна політика агрохолдингів, з багаторічними, беззмінними, виснажливими монокультурами соняшника, відсутністю сівозмін і головне — нищенням природних резерватів комах-паразитів, що стримують розвиток. Крім того, винищивши гербіцидами будяки, люди створюють власноруч умови для селекції популяцій, які добре живляться невластивими для них рослинами: соняшниками та соєю».
Докладніше читайте у повній версії публікації за посиланням: http://my.science.ua/navala-krylatyh-mandrivnykiv/