 |
90 років тому розгорнулися масові репресії проти української інтелігенції – за сфальсифікованою сталінськими каральними органами справою «Спілки визволення України» постраждали близько трьох тисяч осіб: «Кримінальна справа щодо вигаданої в надрах ОДПУ (яка пізніше стала НКВД) антирадянської організації «Спілка визволення України» почалася з арештів молоді. Центральною фігурою серед заарештованої молоді став студент Київського інституту народної освіти Микола Павлушков. Він доводився небожем академіку Сергію Єфремову. У 1917 - 1918 роках Єфремов був заступником голови Центральної Ради, у 1920-му став віце-президентом Всеукраїнської академії наук. Студента Павлушкова чекісти схопили перш за все для того, щоб отримати компромат на його високопоставленого дядька. Молодий чоловік не витримав тиску сталінської охранки – під диктовку слідчого написав на родича близько тисячі сторінок свідчень (в кримінальній справі вони склали цілих три томи). До того ж видав співробітникам ОДПУ тайник, в якому дядько ховав свій щоденник, де відверто і часто в’їдливо писав все, що думає з приводу поточних подій і про більшовиків. (…) На грандіозному судовому процесі у справі СВУ (він проходив у оперному театрі в Харкові у присутності великої кількості глядачів) обидва отримали терміни ув'язнення по 10 років кожен і на свободу вже не вийшли: Єфремов помер у в'язниці, а його небожа розстріляли восени 1937 року в Карелії в урочищі Сандармох разом із багатьма іншими представниками української інтелігенції».
Історик зауважує: «Академік Сергій Єфремов, людина вольова, вперто відмовлявся написати зізнання. Тоді чекісти почали погрожувати заарештувати молоду інтелігентну жінку Онисю Дурдуківську, з якою у нього тривалий час був роман. Сергій Олександрович погодився написати те, що від нього вимагали, він не хотів піддавати кохану тяжким випробуванням в'язницею».
«Важливо відзначити, що за підготовкою процесу у справі СВУ особисто стежив Сталін. Зберігся його лист главі ОДПУ Української РСР Всеволоду Балицькому, в якому диктатор дав вказівку, щоб у вигаданій чекістами «Спілці визволення України» була медична секція – лікарі, які нібито мали намір вбивати пацієнтів-комуністів. Правда, з цим завданням чекісти впоралися не блискуче: як зазначив Туркало, серед п'яти лікарів, яких вивели на судовий процес, тільки один мав справу з пацієнтами. Решта четверо займалися санітарією і гігієною. (...) ОДПУ постаралося перетворити судовий процес на своєрідне шоу: з повним залом глядачів (квитки поширювались у трудових колективах), щоденним висвітленням у газетах, зйомками кінохроніки. У процесі брала участь велика кількість обвинувачувачів (в тому числі громадських – від Всеукраїнської академії наук) і ціла бригада адвокатів – 13 осіб. У перервах між засіданнями підсудним приносили бутерброди з ковбасою, тістечка та чай. У цей час в Харкові ковбаса вже зникла з прилавків магазинів, а щоб купити хліб, доводилося вистояти чергу. (...) Сюжет про СВУ такий: у першій половині 1920-х колишні діячі Української Народної Республіки вирішували, чи продовжувати боротьбу за незалежну Україну. В умовах, що склалися, вони не бачили реальних шансів скинути владу більшовиків, тому обрали курс на підготовку молоді для визвольної боротьби в майбутньому. Якраз у цей час у 1923 році з еміграції повернувся літературний критик і письменник Андрій Ніковський, у минулому міністр закордонних справ УНР. Чекісти вигадали, що Ніковський привіз із-за кордону вказівку Петлюри і його оточення створити «Спілку визволення України» – мовляв, організація з такою назвою є в Європі (хоча це було неправдою), нехай з'явиться і в УРСР. Чекісти вигадали, що безпосереднім поштовхом до створення в Києві СВУ стало вбивство в травні 1926 року Симона Петлюри. В ОДПУ «створили» ще й бойове крило СВУ – «Спілку української молоді». Його лідером чекісти зробили племінника академіка Єфремова Павлушкова. А рядовими членами – свідомих молодих людей, переважно з числа вихованців київської Першої трудової школи імені Тараса Шевченка, директор якої Володимир Дурдуківський був одним із ключових фігурантів справи СВУ».
Оксана Юркова пише: «Зауважу, що хоча на суд в оперному театрі влада привела 45 людей, репресованих у справі СВУ було незрівнянно більше – близько трьох тисяч. Далеко не всіх засуджували до великих термінів ув'язнення. Але, відпустивши, людей заарештовували вдруге, а потім і втретє. Лише дуже небагатьом пощастило пережити епоху сталінських репресій. Справа СВУ стала розгромом української інтелігенції, вона була покликана залякати її, запобігти навіть найменшому опору тоталітарному більшовицькому режиму».
Із повним текстом статті можна ознайомитись за посиланням:
https://fakty.ua/316172-akademik-efremov-ogovoril-sebya-radi-lyubimoj-kak-stalin-unichtozhal-cvet-ukrainskoj-nacii?fbclid=IwAR1M5_BxYpDfcpkV_cwR0rXVaNSOQ9ZClX9AJZPBuI-5xKwOChoTGAs5ydk
За інформацією Інституту історії України НАН України