 |
Автор статті пояснює: «Термін "лібертаріанець" (libertarian) уперше було використано в 1789 р. як похідну від слова "свобода" (liberty) американським філософом Вільямом Белшамом. Етимологічний онлайн-словник характеризує лібертаріанця як "того, хто дотримується доктрини вільної волі (особливо в крайніх формах; протиставляється необхідності)", а також "політичне почуття особи, яка відстоює якомога більше свободи в думках і поведінці". В сучасному значенні термін "лібертаріанство" стали використовувати в 1940-х роках. Саме тоді лібертаріанці відмежувалися від лібералів, частина яких виступила за державне регулювання економіки. До останніх належав 32-й президент США Франклін Д.Рузвельт, якийзапровадивполітику соціально-економічних реформ під назвою "Новий курс". Лібертаріанці вважали її значною мірою соціалістичною і такою, що дискредитувала ліберальну ідею. Нагадаємо, що саме за часів "Нового курсу" в США було створено інституціональні засади трудового права та механізми регулювання колективних трудових відносин — прийнято закони Норіса—Ла Гардіа (1932), про відновлення національної промисловості (1933), про національні трудові відносини, або закон Вагнера (1935), про соціальне страхування (1935), про справедливий найом робочої сили (1938). Лібертаріанство має праві та ліві течії, серед яких найвідомішими є анархістські (анархо-капіталізм і лібертатний соціалізм), а також мінархізм (або концепція мінімальної чи обмеженої держави). Старший економіст центру CASE-Ukraine Володимир Дубровський вважає, що нова українська влада налаштована здійснювати реформи саме на засадах мінархізму як ідеології помірного лібертаріанства. (…) Сучасна Україна за політичним устроєм є ліберальною демократією і соціальною державою згідно з Конституцією, якою громадянам гарантовані основні трудові права і свободи — на працю і своєчасне одержання винагороди за неї, заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, належні, безпечні і здорові умови праці, відпочинок, соціальний захист, свободу об'єднання для колективного захисту своїх прав. Відомий український правознавець у галузі трудового права Галія Чанишева наголошує, що ці основні трудові права і свободи людини є найважливішою складовою принципів і норм міжнародного права та визначають рамки національного трудового права будь-якої демократичної країни. Доцільно нагадати, що Україна з 1954 р. послідовно здійснює імплементацію норм міжнародного права у національне трудове законодавство, зокрема шляхом ратифікації більш як 70 конвенцій Міжнародної організації праці. З останніх — ратифіковані у 2015–2016 рр. конвенції №102 про мінімальні норми соціального забезпечення та №117 про основні цілі та норми соціальної політики. (…) Влада аргументує необхідність "лібертаризації" трудових відносин прагненням свободи працівниками, які обирають так звані гнучкі (flexible) форми зайнятості, без жорсткої регламентації присутності на певному фізичному робочому місці у визначені години робочого часу. Зокрема, часто наводить як приклад працівників ІТ-сектора. Однак скільки таких працівників сьогодні зайняті за нормами чинного законодавства про працю? Адже відомо, що багато з них дистанційно працюють на іноземні компанії та далеко не завжди сплачують хоча б мінімальні податки у себе в країні».
Ірина Новак пояснює головну проблему лібертаріанства: «Вона полягає в тому, що повною мірою ця ідеологія не реалізована в жодній країні світу. Відтак, розраховувати на запозичення міжнародного досвіду не варто. Як класичний приклад втілення мінархістської форми держави наводиться Велика Британія ХІХ ст. — модель соціальних відносин ранньої індустріальної доби, за якої ще не існувало трудового права в його сучасному розумінні. При цьому представники помірного напрямку лібертаріанства визнають, що певну частину їхніх ідей реалізовано в ліберальному західному суспільстві. (…) За даними звіту Організації економічного співробітництва та розвитку Tax Policy Reforms 2019, ситуація в сфері оподаткування в світі не змінюється: хоча прямі податки (на доходи фізичних осіб, нерухомість тощо) знижуються, але натомість непрямі (на продаж, додану вартість, з обігу та ін.) — підвищуються. В багатьох країнах залишаються високими внески на соціальне забезпечення, а Греція, Угорщина, Італія і Туреччина у відповідь на податкові виклики, пов'язані з цифровою економікою, вже почали впроваджувати заходи з оподаткування певних доходів від цифрових послуг. (…) У сучасному світі праці існує багато викликів, пов'язаних із глобалізацією, мобільністю, демографічними та кліматичними проблемами. Обличчя зайнятості та її характер надзвичайно швидко трансформуються під впливом розвитку штучного інтелекту, віртуальної реальності, великих даних і цифрової економіки. В Україні певні прояви цих викликів мають ознаки затяжних хвороб, інші є цілком новими, але "пацієнт" точно не одужає, якщо лікувати їх з допомогою такого радикального засобу, як гільйотина».
За інформацією тижневика «Дзеркало тижня»