 |
Автор окреслює дану проблематику: «Уявіть наукову статтю, яка досліджує питання чому вомбати какають кубиками? Або дослідження чи захищає піца від раку? А чому спагетті часто ламаються більш як на дві частини? Всі ці дослідження отримали Шнобелівську премію разом з вивченням некрофілії у качок, левітацією жаб та магнітними властивостями живих і мертвих тараганів. Шнобелівська премія (англ. Ignobel Prize) була придумана Марком Абрахамсом у 1991 році. Хоча вона й виглядає як пародія, але вона має свою ідею, сформульовану засновником: «Премія вручається за дослідження, які спершу змусили людей сміятись, а потім задуматись». Дослідження, що нагороджуються, мають бути смішними й неочікуваними (хоча потім можуть виявитись важливими кроками до розуміння процесів і явищ). Це нагадування, що потрібно залишатись відкритим до нових ідей і не відхиляти їх лише тому, що вони здаються легковажними або абсурдними. Але ще до Абрахамса та його премії люди, які займались наукою, намагалися зберегти почуття гумору та відкритість до нового і незвичного. Це спонукало їх іноді робити речі, що можуть здатися дивними. Далі наведена збірка цікавих, смішних або несподіваних публікацій, кожна з яких демонструє: наука може бути й така».
Олексій Ігнатенко розглядає у статті такі творчі доробки науковців: робота Ландера і Паркіна «Контрприклад до гіпотези Ейлера про суму рівних степенів», публікація Йана Таттерстала «Годі вже», стаття Олександра Голдберга «Всебічний огляд споживчих продуктів без хімії», дослідження Денніса Аппера «Невдалий випадок самолікування творчої кризи» та інші.
За інформацією порталу «Моя наука»