 |
Літературознавець зазначає: «З Богданом Ступкою ми робили серію телепрограм про Остапа Вишню під назвою «Чорний гумор Остапа Вишні». Хіба це не елементи чорного гумору, коли ми почитаємо його листи із заслання, його табірний щоденник, а у документах слідства чи у спогадах актора Йосипа Гірняка, де він пише, що на другий день після арешту слідчий показав папку і каже Остапу Вишні, що в цій папці всі документи і що все про нього знають. Остап Вишня усміхнувся і сказав: «Ну знаєте, то й добре!». Ніякого криміналу він за собою не відчував. Але склалося так, що слідчий на допитах і пізніше інкримінував йому, за вказівкою згори, що Остап Вишня нібито мав убити самого Постишева. Це був другий арешт Вишні». Справа-формуляр Остапа Вишні за 1924 – 1955 рр., містить доноси, які «написали на нього більше півсотні агентів під псевдонімами. Наприклад, Юрій Смолич — Стріла, дружина видатного партійного діяча Демченка — агент Вікторія, яка була з Вишнею в одному концтаборі, спокушала його на розмови і все це описувала. Навіть зятя Остапа Вишні теж змусили бути агентом».
Також Сергій Гальченко розповів, які побутують легенди і міфи про Остапа Вишню, зокема: «Одна з легенд, коли Остап Вишня у 1948 році був в Ірпіні на відпочинку, у творчій відпустці. Була гарна компанія, вони чаркували, і Вишні стало дуже зле, у нього була виразка. Довелось викликати швидку, але не було дороги, щоб його везти, тому від Будинку творчості письменників мали Рильський та інші письменники нести Вишню на ношах. Приїхав поїзд, а ноші не заходять у двері. Вишня лежить із заплющеними очима, розплющує очі і каже: «Заносьте у вагон-ресторан, там двері ширші». Письменник, справжнє ім’я якого Павло Михайлович Губенко, послуговувався псевдоніми Грунський, Остап Вишня, а один з його псевдонімів був жіночим — Оксана під фейлетоном «Чудака, їй-богу», коли він працював перекладачем в газеті. Пишучи фейлетони, він не вважав себе письменником. Казав, що він газетяр».
За інформацією «Радіо Культура»