View message

Про те, як проводиться традиційний перепис населення і чому жодні поточні оцінки чисельності населення не можуть його замінити, в ефірі програми «Сьогодні. Зранку» радіостанції «Українське радіо» розповів заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України член-кореспондент НАН України Олександр Гладун. Пропонуємо вашій увазі головні тези цієї розмови.

Ілюстрація: «Український тиждень» (https://tyzhden.ua/)

«Перепис населення потрібен для досягнення багатьох цілей, насамперед для уточнення чисельності, структури та характеристик населення відповідно до його територіального розміщення, – пояснює вчений. – Державна служба статистики України щороку розраховує так звані поточні оцінки чисельності нашого населення, додаючи до даних останнього перепису кількість народжених і прибулих до країни й віднімаючи кількість померлих і тих, котрі виїхали за кордон. Проте з плином часу накопичуються похибки, внаслідок яких розрахункова чисельність населення поступово перестає відповідати реальній, що особливо відчувається на регіональному рівні та впливає на життя місцевих громад, адже будь-які плани соціально-економічного розвитку територій неминуче пов’язані з чисельністю населення. Крім того, цей розрахунковий шлях не дає багатьох характеристик населення, потрібних для реалізації соціально-демографічної політики: відсутні дані про мовну й освітню структуру населення, структуру сім’ї, міграційну активність. Між іншим, всеукраїнський перепис є переписом не тільки населення, а й житла: під час опитування збираються також дані про будівлю, зокрема її облаштованість певними зручностями. Завдяки цьому можна дослідити, скільки людей в яких умовах проживає, і в результаті отримати інформацію в комбінації з іншими (територіальними, статевими, віковими, освітніми, мовними) характеристиками. В інший спосіб (наприклад, об’єднавши дані реєстрів) зробити це неможливо. Загальнодержавний перепис населення – це необхідний захід. За рекомендацію ООН, він проводиться, як правило, кожні 10 років майже в усіх країнах світу і вважається найприйнятнішим компромісом між фінансовими витратами та втратою точності отримуваних даних».

За словами Олександра Гладуна, з 1 до 13 грудня 2019 року в Оболонському районі Києва і Бородянському районі Київської області триває пробний перепис: «Поки що все відбувається за планом і згідно з чинними постановами Уряду. Мета пробного перепису – не так порахувати людей, як відпрацювати організаційні, технологічні та програмні питання перед основним переписом населення. Йдеться, перш за все, про реакцію респондентів на запитання переписного листа, перевірку програмного забезпечення та налагодження взаємодії з органами місцевої влади. Пробний перепис є також необхідним елементом навчання персоналу, зусиллями якого проводитиметься основний перепис у регіонах. Таким чином, під час пробного перепису вирішується велике комплексне завдання.

Затверджений переписний лист наразі містить, серед іншого, запитання про стать, дату й місце народження, громадянство, етнічне походження, родинні стосунки (в тому числі, про шлюбний стан), освіту, мовні ознаки, міграційну активність, зайнятість, джерела засобів існування (заробітна платня, пенсія, стипендія тощо).

Хочу підкреслити, що людей не запитуватимуть про суму доходів і місце роботи й, тим більше, не перевірятимуть правдивість наданої інформації (не тільки з цього питання, а й з усіх інших): перепис населення – як пробний, так і основний – проводиться без документального підтвердження, а інформація фіксується виключно зі слів респондента. Жодних документів – ані на посвідчення особи, ані про освіту, ані про сімейний стан, ані про право власності на житло, ані будь-яких інших – у людей не вимагатимуть. Переписний лист не містить жодних запитань, потенційно здатних нашкодити особі юридично. Крім того, на певній стадії обробки всі дані знеособлюватимуться. Світовий досвід останніх 150 років, упродовж яких проводяться переписи населення, підтверджує безпечність і необхідність останніх. Побоювання щодо можливих переслідувань за результатами перепису даремні – цього не було навіть у Радянському Союзі.

Не варто боятись і того, що інформацію, надану респондентом, може бути спотворено: після її електронної фіксації опитуваний має право перевірити правильність записаних відповідей, а по закінченні опитування конкретної людини файл із її даними закривається без можливості подальшого редагування.

Важливо також, що перепис дасть змогу встановити кількість постійного та наявного у країні населення й уточнити масштаби міграції. За оцінками Світового банку, які спираються на обсяги коштів, переказуваних в Україну з-за кордону (сума таких переказів уже перевищила 10% національного ВВП), поза межами нашої держави працює понад 6 мільйонів українських громадян. Проте ми вважаємо цю цифру завищеною, оскільки частина людей, які виїхали на заробітки, перебувають за кордоном тимчасово і повернуться на Батьківщину. Крім того, в будь-якому разі йдеться про кількість людей, які працюють поза Україною не одночасно, а, скажімо, протягом року. Й, аби дізнатися, що відбувається насправді, потрібно провести перепис».

Як стверджує науковець, нещодавно запропонований Міністром Кабінету Міністрів України Дмитром Дубілетом так званий електронний перепис замість повноцінного, традиційного (з метою заощадження бюджетних коштів) узагалі не може вважатися переписом населення і стверджувати зворотне – непрофесійно: «Згідно з чинним Законом України «Про Всеукраїнський перепис населення», переписом населення є періодичне суцільне (підкреслюю, суцільне) державне статистичне спостереження, що включає збирання демографічних та соціально-економічних даних, які на встановлену дату характеризують чисельність і склад населення країни, а також оброблення, узагальнення, поширення й використання цих даних. Про це ж ідеться і в рекомендаціях ООН. Те, що пропонує пан міністр, можна назвати оцінкою чисельності населення непрямим методами, яка не має жодного стосунку до перепису. Точність даних такої оцінки буде значною нижчою, ніж навіть даних, які зараз оприлюднює Державна служба статистики. До того ж, процедури здійснення так званого «електронного перепису» не витримують жодної критики.

Щодо фінансового боку справи: сума витрат на проведення перепису за класичною схемою у 2020 році оцінюється в 3,4 млрд грн. Якщо додати до неї витрати на пробний перепис у 2019 році й витрати у 2021 році, загальна сума на весь цикл перепису сягне 4,5 млрд грн (ця цифра може змінюватися залежно від рівня цін). Орієнтовна нинішня чисельність українського населення – 40-42 млн осіб. Тобто ціна перепису – близько 100-130 грн (за поточним курсом – $ 5) на людину. Це небагато – у більшості країн світу ця цифра вдвічі більша. Сюди входить вартість планшетів, за допомогою яких проводитиметься перепис у 2020 році, транспортні витрати, а також послуги спеціально навченого персоналу (а це майже 100 тис. осіб). Проте у підсумку фактичні витрати на перепис значно зменшаться, адже частину планшетів буде передано у постійне користування Державної служби статистики, а решту отримають школи».

Олександр Гладун прокоментував також інші труднощі, з якими можуть зіткнутися переписувачі, та розповів про шляхи вирішення проблемних моментів: «Досвід попередніх переписів і досвід соціологічних опитувань показує, що в сільській місцевості переписувачі, скоріш за все, не матимуть проблем. Але що більшим є населений пункт, то складніше у ньому проводити перепис – багато людей бояться пускати незнайомців до своїх помешкань. Існує кілька варіантів виходу з цієї ситуації. По-перше, переписувача з посвідченням може супроводжувати мешканець будинку, в якому проводиться перепис, – людина, якій довіряють її сусіди. По-друге, з урахуванням цієї проблеми під час основного перепису населення у 2020 році планується створити спеціальні переписні інструкторські відділи на території міст, куди громадяни могли б завітати самі і вже там відповісти на запитання переписувачів. Причому такі пункти мають розміщуватися неподалік місця проживання кожної людини. По-третє, як варіант розглядається так звана Інтернет-фаза, тобто заповнення громадянином анкети в його особистому електронному кабінеті. Водночас, кількість людей, які зможуть взяти участь у переписі в такий спосіб, досить незначна, оскільки для цього потрібно мати електронний підпис, який в Україні наразі не дуже поширений. Крім того, на заповнення анкети в Інтернеті, як правило, витрачається більше часу, ніж на традиційне опитування».

Поки що підготовка до основного, всеукраїнського перепису населення триває без змін. Його заплановано на грудень 2020 року. «Конкретні дати проведення перепису оприлюднять заздалегідь, буде також проведено відповідну інформаційну кампанію», – говорить Олександр Гладун.

Більше дізнавайтеся з аудіозаписів радіоінтерв’ю: