 |
В Україні продовжується збільшення пенсійного віку для жінок. Починаючи з 1 квітня 2020 року, пенсійний вік для жінок становитиме 59 років і 6 місяців, а з 2021 року того ж місяця збільшиться до 60 років. Експерт розказала про чинники підвищення пенсійного віку: «Річ у тому, що питання підвищення пенсійного віку – це як демографічне, так і політичне питання. Якщо брати демографію, жінки мають вищу тривалість життя, аніж чоловіки. Відтак, якщо відштовхуватись від демографії, жінкам потрібно підвищувати пенсійний вік більшою мірою, ніж чоловікам. Але зазвичай такого не роблять ніде. Тобто, перша теза: демографія це тільки один чинник. Друга теза: дійсно, у зв’язку з демографією, в тому числі, відбувається підняття пенсійного віку у більш фінансово успішних країнах, які мають якіснішу накопичувальну систему. Третє: шляхів виходу є декілька, а підвищення пенсійного віку є тільки одним з варіантів. Треба пам’ятати, щоб було з чого платити пенсії, навіть в рамках солідарної системи, необхідно збільшення числа платників пенсійних внесків. У нас, це всі знають, далеко не всі працюють “по-білому”, не сплачують належні внески до пенсійного фонду. Це питання добросовісності оплати пенсійних внесків, питання «тінізації» економіки. Тут у нас теж великі резерви. Однак, реалізуються вони погано»
Є країни, які роблять для своїх 30-40 літніх громадян розрахунки дат, коли вони вийдуть на пенсію. Люди можуть будувати життєву стратегію. Ірина Курило пояснила чому такого немає в Україні: «Індивідуальне планування, як правило, пов’язане з існуванням накопичувальної системи. У нас немає накопичувальної системи, де людина сама відкладає собі на пенсію накопичувальну частину пенсії. Про це багато говорили від початків пенсійної реформи, і тепер говорять, але накопичувальну систему будуть вводити лише з 2021 року. Яким чином? Тут багато відкритих питань. Річ у тому, що теоретично найкращий момент з точки зору демографії для такого введення ми пропустили, – був період, коли частка людей працездатного віку була більшою. Але це, звісна річ, технічне питання впровадження накопичувальної системи».
Демограф розказала як працюють накопичувальна та солідарна системи у більшості країн: «У більшості країн це працює так: одна частина пенсії, – це солідарна система, яка працює на утримання нинішніх пенсіонерів. Друга частина – накопичувальна, як в добровільному, так і в примусовому варіанті, коли людина безпосередньо відкладає собі на пенсію. Це часто стосується людей, які молодші 35 років. Та й тут виникає багато питань для України. По-перше, є питання сталості всієї фінансової системи. По-друге, питання безпеки вкладення грошей, щоб вони не “згоріли”. По-третє, довіра населення до приватних пенсійних фондів і держави загалом. По-четверте, ментальні особливості: те, як молодь планує своє життя, як думає і чи задумується взагалі над питанням своєї пенсії. Накопичувальна система це непоганий варіант, бо ці кошти можуть працювати в економіці та зрости, вони слугують людині для більш гідної старості, а якщо якась частка цих коштів лишається, то скористатись ними можуть спадкоємці. Звичайно, у нашій країні, де прискорене старіння і велика кількість пенсіонерів, накопичувальної системи немає».
На думку вченої, старіння населення не є саме по собі чинником зменшення кількості населення: «Це знижує народжуваність, бо в населенні, яке старіє, менше людей, які здатні народжувати. Це впливає на смертність, бо смертність літніх людей вища. Відбувається депопуляція, коли число смертей перевищує кількість народжень. Така ситуація сьогодні в Україні та у європейських країнах. Інтенсивність цієї депопуляції досить висока, ми входимо в трійку країн Європи, де депопуляція найбільша. Поповнюють кількість населення різні країни по-різному. Є європейські країни, де збереження чисельності населення чи його збільшення не є самоціллю, на зміну кількісним характеристикам приходять якісні, пов’язані з якістю життя. Так чи інакше, але наявність людей працездатного віку в достатній пропорції має значення. Тому країни Євросоюзу проводять активну міграційну політику, залучають населення з-поза меж ЄС. Щоправда, вони можуть робити відбір населення. Наше ж населення за рахунок мігрантів фактично не збільшується. Якщо й приїздить більше людей, ніж від’їжджає, принаймні офіційна статистика дає позитивне сальдо, то ми втрачаємо з точку зору якості. Бо виїжджає молоде, освічене населення, а приїжджає населення з дещо іншими характеристиками. Це несе певні загрози. Такі загрози є і для заможних країн ЄС, але у нас все ускладнено тим, що формувати цілісну міграційну політику доволі складно. Багато людей, які їдуть в Україну розглядають нашу країну як транзитний майданчик. Досвід життя з цими групами населення треба враховувати, тут і вивчення мови, і виховання толерантності. Щодо від’їзду молоді – це складне питання. Бо крім економічної складової є такі фактори, як стабільність, екологічна безпека, загальна безпека. Це досить проблематично для України на її нинішньому рівні розвитку».
Ірина Курило пояснює на що в пенсійному плані орієнтуватись людям, яким 35-45 років: «Якщо люди пов’язують своє майбутнє з нашою країною, то раджу піклуватись про старість в будь-якій формі накопичувального механізму. Я не знаю як він буде впроваджений. Але якщо такий накопичувальний варіант буде, то турбуватись про пенсію потрібно. Варто шукати інші шляхи надійного інвестування особистих коштів. Що ж стосується нинішніх пенсіонерів, то всі мають розуміти, що теперішні внески – це внески для теперішніх пенсіонерів, батьків чи бабусь/дідусів. Наступні покоління будуть утримувати нас. На суспільному рівні формується така ж модель, яка є в сім’ї, – працюючі утримують дітей і літніх людей. Тому й дітей в ідеалі має бути стільки, аби замістити покоління батьків».
За інформацією інформаційного агентства «Народна Правда»