Останнім часом в світі дедалі гостріше постає питання застосування наукометричних показників до оцінки рівня результатів наукових досліджень та результативності роботи вчених. Численні дискусії з цього приводу ведуться і в нашій країні. Олександр Попович зазначає, що бюрократичні управлінці наполегливо намагаються взяти наукометрію на озброєння. А це, на його думку, може становити серйозну загрозу для розвитку науки.
Автор статті констатує, що Україна перебуває на піку захоплення формальними підходами до оцінки науки і вчених. Міністерство освіти і науки України намагається якомога ширше запровадити наукометричні показники при оцінці діяльності наукових установ, взагалі у всіх напрямах управління наукою, не намагаючись оцінити, які наслідки це матиме. Абсурдним звучить у нинішніх наших умовах і заклик публікуватися у зарубіжних наукових журналах, яких сьогодні через нестачу коштів не виписує жодна бібліотека України. Крім того, вже підтверджений є факт, що чим більше наші вчені публікуються в зарубіжних журналах із великим імпакт-фактором, тим більш падає рівень (а разом з ним і імпакт-фактор) вітчизняних журналів.
Автор підкреслює, що не виступає зовсім проти наукометрії. Це – хороший інструмент для наукознавців, який дає можливість отримувати все більше корисної інформації для аналізу, пошуку нових підходів до організації і підтримки науки. Проте навіть у далекій перспективі не може стати єдиним і повністю адекватним методом її оцінки, і, що найгірше – перетворитись на «страшну зброю бюрократії».
Ознайомитися із повним текстом статті За інформацією Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України