 |
Академік Елла Лібанова пояснює, які результати пробного перепису, що проводився наприкінці минулого року у двох районах м. Києва та Київщини: «Тут не все так страшно, як багато хто каже. Охопити населення в Оболонському та Бородянському районах вийшло приблизно на 75%. Цифри трохи різняться. Але сюди треба додати один відсоток тих, хто зареєструвався онлайн (на жаль, тільки один). У переписі, що недавно проходив у Білорусі, онлайн зареєструвався 21%, в Естонії було 30%. У чому полягає проблема? По-перше, охоплення пробним переписом завжди нижче. Просто тому що немає потрібної реклами. З Оболонського району, наприклад, мені телефонували й запитували: що відбувається? Ходять якісь люди і кажуть, що проводять перепис. Тобто реклами не було, та й не могло бути, зокрема тому що охоплено було тільки частину району. Справжньому перепису обов'язково передує серйозна інформаційно-роз'яснювальна кампанія. Тоді охоплення більше. І, звісно, інтернет-раунд у такому разі теж дасть інші результати. Я не знаю, буде 20 чи 30, але точно не 1%. Друга проблема, пов'язана з інтернет-раундом, — це вимога електронного підпису. Він є далеко не в усіх. І якщо людині електронний підпис у принципі не потрібний, то, чесно кажучи, морочити собі голову ми не звикли. Тому таке охоплення, зокрема інтернет-раунду, зрозуміле. Крім того, багато квартир (особливо в Оболонському районі) нині фактично є нежитловими приміщеннями. Там розміщуються перукарні, офіси нотаріусів тощо, і не тільки на перших поверхах. Адже ми їздимо містом і бачимо рекламу. Зрозуміло, якщо люди там працюють (і не факт, що легально), то ніхто ніякого переписувача не впускатиме. Крім цього, безумовно, свою роль зіграли порожні квартири. У Києві чимало побудованих, але не заселених поки що квартир. У деяких триває ремонт. І зрозуміло, що там нікого немає. Пряма відмова від участі в переписі в Бородянському районі становить 4%. В Оболонському — трохи більше. Але це не та цифра, про яку треба волати: "Жах, жах!". До речі, я була у Фонді народонаселення ООН. Запитала, який відсоток відмови від участі в переписі в інших країнах. Буває по-різному, але, в принципі, скрізь укладається до 10%. Ніякої погрішності це не дає. Вважається, що перепис — це еталонні дані. І, навпаки, результати всіх інших спостережень порівнюються з переписом. Якщо будемо проводити перепис по-людськи, і все буде нормально, то свої 2% відмов ми, звісно, отримаємо».
Експерт також пояснила, які можуть виникнути проблеми з майбутнім переписом, які наміри щодо нього має чинна влада та чому не слід боятися питання про доходи.
Щодо перспектив переконати чинну владу у необхідності перепису населення академік Елла Лібанова зазначає наступне: «У Фонді народонаселення мені сказали, що нас зможе підтримати міжнародна спільнота. Є надія, що підтримають і міжнародні політики. Це ненормально, коли одна з найбільших країн Європи не знає, скільки в ній живе населення. А ми ж наразі перебуваємо саме в такому стані. Ось ці переписи раз на 10 років ООН придумала не випадково. Інформації з поточного обліку вистачає приблизно на 10 років. Потім неминуче нагромаджуються помилки. І раз на 10 років дані навіть хороших реєстрів звіряють із переписом. А з приводу тієї інформації, якої немає в реєстрах, — просто ставлять додаткові запитання. Але проблема в тому, що вибіркові обстеження можна провести грамотно лише в тому разі, коли є інформація про генеральну сукупність. За відсутності такої інформації будь-яке вибіркове обстеження сумнівне. Розмови про сумнівність перепису можна зняти з допомогою міжнародних спостерігачів. Фонд народонаселення готовий допомогти в організації. Є проблема, як підрахувати хоча б чисельність населення на неконтрольованих територіях. Зараз над цим працюємо, залучивши до роботи Світовий банк і Фонд народонаселення. Ми запрошуємо масу міжнародних консультантів, які практично проводили такі переписи в Афганістані, Конго, Колумбії тощо, там, де йдуть воєнні дії й куди неможливо нормально зайти переписувачу. Ось там — тільки непрямі оцінки. Необхідно намагатися залучити на свій бік якомога більше фахівців. Не демографів і соціологів, — вони й так розуміють, а з інших галузей. Пояснювати їм, чому такі непрямі оцінки не дають і не можуть дати результату. Пояснювати міністрам, що реєстр тих, хто отримав дипломи, наприклад, не скасовує необхідності реєстру за освітою. Бо ми не знаємо, скільки цих людей виїхало, померло чи загинуло».
За інформацією громадсько-політичного тижневика «Дзеркало тижня»