Організатором заходу виступив Центр дослідження проблематики українського шістдесятництва, яким керує провідний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України доктор філологічних наук Людмила Тарнашинська.
Відкриваючи захід, Людмила Тарнашинська поділилася кількома цікавими спогадами про Володимира Дрозда, які окреслюють неординарність його світосприйняття, і запросила до слова лектора.
У лекції Олександр Брайко детально окреслив монтаж, організацію екранного простору, колір і світло – як важливі засоби, якими послуговувався Володимир Дрозд. Також він звернув увагу на пластичність образів українського письменника, елементи імпресіоністичного письма та психологізм його творчості, які вдалося досягти саме завдяки використанню засобів кіно. На численних прикладах з творів Володимира Дрозда («Колесо», «Білий кінь Шептало», «Катастрофа», «Вовкулака» й ін.) Олександр Брайко показав, що створені письменником образи «мають високий екранний потенціал», підтверджуючи це паралелями з кадрами відомих кінофільмів («Страйк» (1924) і «Броненосець «Потьомкін»» (1925) Сергія Ейзенштейна, «Мати» (1926) Всеволода Пудовкіна, «Арсенал» (1929) і «Земля» (1930) Олександра Довженка, «Летять журавлі» (1957) Михайла Калатозова, «Солодке життя» (1960) Федеріко Фелліні, «Тіні забутих предків» (1964) Сергія Параджанова, «Затемнення» (1962) й «Червона пустеля» (1964) Мікеланджело Антоніоні. Лектор зазначив, що завдяки наполегливим пошукам заступника директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України академіка Миколи Сулими вдалося увести в науковий ужито перший варіант («Човен») оповідання-«імпровізації» Володимира Дрозда «Повінь», датований, найімовірніше, 1963 р. Ця знахідка доводить, що молодий письменник цілком незалежно від М. Антоніоні на схожому тематичному (вірогідно, автобіографічному) матеріалі вибудував зоровий світло-тональний сюжетний образний ланцюг із несподіваними мистецькими колірними акцентами.
 |
Лекція викликала жвавий інтерес у слухачів, про що свідчить активне обговорення, у якому взяли участь старший науковий співробітник відділу теорії літератури й компаративістики Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України кандидат філологічних наук Леся Демська-Будзуляк, провідний науковий співробітник сектору класичної української літератури цього ж інституту доктор філологічних наук Лукаш Скупейко, науковий співробітник відділу української літератури ХХ століття та сучасного літературного процесу цієї ж установи кандидат філологічних наук Тарас Головань. Зокрема звучали питання й роздуми про ставлення Володимира Дрозда до кіномистецтва й про свідоме / підсвідоме використання ним кінематографічних прийомів у літературній творчості. Цікаво, що Людмила Тарнашинська, згадуючи власне інтерв’ю з Валерієм Шевчуком, підтвердила, що покоління шістдесятників справді багато цікавилося італійським кінематографом і зазначила, що подібні збіги між прозою Володимира Дрозда та кадрами з «Червоної пустелі» М. Антоніоні – це «питання стилю і художньої свідомості».
За інформацією наукового Центру дослідження проблематики українського шістдесятництва Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України