 Газетне повідомлення про військові замовлення підприємствам Вадонів. Газета "Рада", 1912, № 135 |
Учена зазначає: «Французькі підприємці не були рідкістю на українських теренах. Вони доклали руку до становлення чотирьох цукрових заводів у Подільській губернії та одного у Харківській. Французи опинились в степовій Україні наприкінці XVIII століття. Катерина ІІ нещодавно перемогла Османську імперію й стала володаркою неозорих степів на півдні, тож їх треба було наново колонізувати, заселити лояльним Росії населенням. Цю функцію мали виконати колоністи, грецькі, болгарські, німецькі і французькі. 1793 року із марсельского порту вийшов вітрильник із родинами французів, які не хотіли лишатись у якобінській Франції. Натомість в Російській імперії на них чекала обіцянка Катерини ІІ – земля із правом вічного користування. Іншою причиною переселення підданих Франції була комерційна привабливість регіону, а також присутність французів на керівних посадах в регіоні. Так, Новоросійським генерал-губернатором був герцог Рішельє, а після нього – граф Ланжерон. …Серед пасажирів судна, яке прямувало з Марселя до Росії були родини Кулонів, Васалів, Алларі та Вадонів. Родина Вадонів мала давні ремісничі корені (найдавніший на сьогодні відомий Вадон – Антоній був бл.1687 року народження) складалась із Жозефа та Вікторії Вадонів та їхнього сина – теж Жозефа (1783-1857 рр.)».
Авторка розповідає про те, як родина Вадонів осіла у Херсоні та створила там бізнес, який пройшов шлях від звичайної кузні до чавуноливарного заводу і лісопильні.
Щодо іншої діяльності батька родини Вадонів Тетяна Водотика зазначає: «Важливо, що Ежен Вадон зумів вписатись у херсонську еліту. Він отримує доволі високий соціальний статус – спадкового почесного громадянина. Його обирають гласним (депутатом) міської думи, а він, слідуючи неписаним правилам, займається доброчинністю в міру можливостей. За обладнання механізмів сцени, підйомників декорацій та лаштунків херсонського театру на честь його відкриття Ежену Вадону було вручено абонемент у ложу бенуар. Участь в засіданнях міської думи Ежен Вадон намагався використати не так на благо міста, як на користь своєму бізнесу. Він і його колега по суднобудуванню Спозито переслідували спільну мету – лобіювали питання підняття цін на оренду на пристані "Русалка", співвласником якої сам Вадон і був. Так само важливим аспектом в плані інтеграції в міську спільноту була релігійна толерантність Вадонів. За віросповіданням вони були римо-католиками, неухильно дотримувались релігійних обрядів та традицій. У католицькі релігійні свята на заводі та у костьолі завжди правився молебень. Але з такою ж повагою Вадони ставилися і до православних релігійних свят і ці дні на підприємствах оголошувалися вихідними».
Після оповіді про участь родини Вадонів у перебудові Чорноморського флоту та Першій світовій війні учена підсумовує: «Промисловий спадок Вадонів в Херсоні – чавуноливарний завод та верф – слугували більшовикам так само як і есмінець "Быстрый". Щоправда, трохи довше за військовий корабель. Чавуноливарна частина підприємства Вадона стала заводом імені Старостіна – згодом на цій промисловій площі було відкрито кондитерську фабрику, яка працює і досі. А про чавуноливарний завод Вадона нагадує тільки вулиця Ливарна. Суднобудівна верф – заводом імені Комінтерну. Завод працює до сьогоднішнього дня як суднобудівний і судноремонтний. У чому ж рецепт успіху французької родини іммігрантів? І чим вони та їхня справа такі важливі для Херсона? Назагал підприємці-іммігранти не були носіями іноземних інвестицій. Зазвичай вони починали з нуля, вже на українських теренах заробляючи капітал, необхідний для відкриття власної справи. Це був імпорт людського капіталу, так необхідного імперії, де до епохи реформ не було прийнято "крутитись" та заробляти. Комерційні та технічні знання, навички, сам дух капіталістичного підприємництва – ось у чому внесок іммігрантів, байдуже "своїми" чи "чужими" вони врешті стали. Вадони змогли стати "своїми". Родина Вадонів демонструє поширений шлях розвитку бізнесу та ставлення родини власників до сімейної справи. Перші покоління починали справу без освіти, але не їх нащадки. Освіта створювала можливості для індивідуального вибору життєвого шляху. Тож у підприємництві залишались ті представники умовно другого чи третього покоління, для кого це було справді важливо, хто мав до цього не лише хист, а й відповідні знання. Успішна справа трималась на традиціях, готовності вийти за межі свого міста та інвестувати в іншому, сміливості братися за масштабні проєкти. Майже всі члени родини – близько 40 осіб, в тому числі зяті, – працювали на сімейному підприємстві. Важливо, що про родину Вадонів в Херсоні пам'ятають. Нарешті французькі підприємці повернулись із забуття – на хвилі декомунізації. Рішенням Херсонської міської ради від 21 лютого 2016 року провулок Сергія Лазо названий на честь сім'ї Вадонів».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією інформаційного порталу «Громадське»