Автор зазначає: «У цьому світі біль чатує на кожному кроці: необережний дотик до розпеченої пательні, падіння на вкритих ожеледицею сходах, зубний біль, «крепатура» після копання картоплі. Втім, за надмірної інтенсивності чи надто довгої тривалості він перетворюється на сильний стресогенний фактор, впоратися з яким самотужки без кваліфікованої медичної допомоги важко».
Олександр Скороход у своїй статті дає відповіді на такі питання: які ж механізми виникнення болю? Наскільки наш мозок може регулювати больові відчуття? І як, зрештою, можна пробігти ультрамарафон і отримати задоволення?
Учений пояснює що таке біль: «Біль має багато форм. Недарма Міжнародна асоціація з вивчення болю визначає біль як «неприємний сенсорний та емоційний досвід, пов’язаний з фактичним чи потенційним пошкодженням тканин або який виник внаслідок такого пошкодження». Попри те, що кожен з нас відчуває біль, його сприйняття – дуже суб’єктивне. Сприйняття болю – це одна з ключових функцій нервової системи, яка дозволяє отримувати інформацію від зовнішнього середовища і регулювати взаємодію з ним. Це критично важливі функції болю. По-перше, больові відчуття оберігають організм від зовнішніх небезпек (вогню, бджіл, леза бритви), які можуть серйозно зашкодити тілу, якщо на них не зважати. По-друге, біль може сигналізувати про порушення всередині організму, які становлять небезпеку для здоров’я чи навіть життя. Завдяки нейронам, які містять больові рецептори, больовий сигнал від «периферії» тіла передається у спеціальні центри обробки інформації в спинному і головному мозку, що безпосередньо займаються болем. (...) Знайомство з болем не завжди буває швидким. До проведення больових сигналів залучені два види нервових волокон: швидкі (вкриті мієліном волокна, які реагують на механічну, термічну чи іншу стимуляцію і забезпечують сприйняття гострого болю) та повільні (сигналізують про порушення всередині організму і відповідають за відчуття ниття, пульсуючого та/або пекучого болю).
Автор статті докладно пояснює яким буває біль, що таке молекули болю, як больовий сигнал передається до головного мозку, як задіяний гіпоталамус, що таке «знеболювальні» та чи можна встановити психологічний контроль над болем.
Олександр Скороход підсумовує: «Біль – це не завжди погано. Часто саме больові відчуття змушують нас мобілізуватися, не втрачати пильність, коли ми біжимо багато годин поспіль. Насправді, не такий небезпечний сам біль, як страх, який ми відчуваємо при появі больових відчуттів, очікуючи найгіршого сценарію розвитку подій, та наше незнання того, як правильно реагувати на біль. (...) Pain is temporary (з англ./укр. – біль тимчасовий). Межі немає. Вона лише у нас в голові!».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією журналу «Куншт»