Шановний пане Поліщук,
У Вашій останній публікації «Зіпсований телефон, або залиште у спокої Кім Ір Сена» на шпальтах інтернет-версії журналу «Кореспондент», зокрема, говориться:
«…кожен виживає, як може. Наприклад, Інститут української мови – вибиваючи фінансування на розробку нової редакції правопису, яка гарантовано буде гіршою від попередньої – бо головне в даному випадку переведення грошей із бюджетних у приватні, а видання правопису є супутнім виробництвом, штибу цеху з виробництва м’ясорубок на бронетанковому заводі».
Як багаторічний працівник і патріот Національної академії наук України не можу залишити цю Вашу інвективу без відповіді. Як добре відомо, у будь-якій цивілізованій спільноті подібне звинувачення має супроводжуватися конкретними фактами (доказами), в іншому випадку воно кваліфікується як звичайнісінький наклеп. Тому від свого імені і від імені багатьох своїх колег – працівників Національної академії наук України переконливо прошу оприлюднити відомі Вам випадки «переведення (Інститутом української мови НАН України – В.П.) грошей із бюджетних у приватні».
Принагідно зауважу, що коли Ви вже заглиблюєтеся у тонкощі української філології, то
‒ вираз «залиште у спокої» є калькою з російського «оставьте в покое». Українською говориться й пишеться «дайте спокій»;
‒ у контексті першого абзацу Вашого тексту замість «питання» має бути «запитання»;
‒ поясніть, будь ласка, читачам, які у масі своїй, на жаль, не володіють корейською, чому українська транскрипція «Кім Ир Сен» (а не «формула у корейській мові» ‒ ми ж говоримо про українську!) неможлива, а «Кім Чен Ин» (рос. Ким Чен Ын) - можлива;
‒ замість «заглядувати» має бути «заглядати», замість «самим святим» ‒ «найсвятішим»;зворотні дієслова із закінченням «-сь» властивіші усному мовленню, письмовій мові – «-ся» тощо;
‒ зрозуміле Ваше бажання поіронізувати, вживши слово «авторкиць». А що в українській мові слово «авторка» (мн. «авторки, -ок») існувало задовго до Вашого народження, очевидячки залишилося Вам невідомим.
P.S. Взагалі вживання на письмі літер «и» - «і», «е» - «и» та деяких інших пар тісно пов’язане з вимовою відповідних звуків (і навпаки) і є далеко не такою простою річчю, як декому може здатися. Відомо, наприклад, що Шевченко писав не «люди», а «люде», Франко і Леся Українка – не «цей» а «сей», а у фразі «журналіст не має совісти» у 1920-ті роки останнє слово писалося саме так. Зараз же, згідно з новим правописом, можна не мати і «совісти» і «совісті».
З повагою,
Володимир Палій,
Заслужений діяч науки і техніки України,
лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.