 |
Учений описує місто тих часів: «Власне Київ складається із 4 частин: «Град князя Володимира»; «Град Ярослава» (який насправді за Володимира почав розбудовуватись); Град Ізяслава-Святополка; Копирів кінець (єврейський квартал). Київська аристократія проживала у Верхньому місті («княжих кварталах»). Через щільну забудову ця частина міста найменше досліджена. Однак, однозначно, що це були двоповерхові будівлі, очевидно з дерева. Ремісники жили в районі Подолу: там дійсно будували двоповерхові споруди. При цьому на горі мали змогу робити перший поверх напівземлянкою, що давало можливість економити енергоресурси. Відомо і про два кам’яні княжі палаци за фундаментами, які археологи дослідили. Реконструкція пропонує повністю кам’яний палац. Але вірогідніше припустити, що другий поверх був дерев’яним. Причина та сама: економія енергоресурсів. Виділяють ще двір Ярослава, але це дискусійно. Щодо так званого палацу княгині Ольги, то достатніх підстав для такої ідентифікації немає. Особисто я не підтримую думку, що палац княгині Ольги містився на узгір’ї Старокиївської гори. У Верхньому місті, власне Києві, головна вулиця майже повністю збігалась із сучасною вулицею Володимирською, що йшла від Золотих воріт до княжого замку. Решта вулиць зумовлювалась рельєфом. Це суттєва відмінність українських середньовічних міст від західноєвропейських. Останні розбудовувались за планом, українські, зокрема Київ, прилаштовувались до рельєфу. Тому вулиці зумовлювались струмками і ярами. Таким чином творились і квартали. Вулиці були мощені деревом, мали природну каналізацію, правда і водовідведення і водопостачання здійснювалось по тих самих струмках. Цим Київ на багато століть випереджав тогочасну Західну Європу».
Ознайомитись із повним текстом інтерв’ю За інформацією інформаційної платформи «Радіо Свобода»