View message

1 квітня в усьому світі відзначається Міжнародний День птахів (International Bird Day). Саме цього дня 1906 року набрала чинності Міжнародна конвенція з охорони птахів, які корисні в сільському господарстві. Це був один із перших міжнародних договорів, спрямований на захист пернатих. Щороку 1 квітня у різних країнах проходить інформаційна кампанія, присвячена популяризації знань про птахів. З цієї нагоди старший науковий співробітник Національного науково-природничого музею НАН України доктор біологічних наук Леонід Горобець пропонує загальній увазі невеликий нарис із історії птахів у містах України, опублікований на сторінках громадського тижневика «Дзеркало тижня».

«Насправді птахи жили в містах не завжди. У поселеннях Київської Русі навряд чи можна було побачити звичних нам птахів, навіть голуби були за рідкість, — розповідає науковець. — Природний ареал голубів в Україні — скелі Криму. На інших територіях вони з'являлися як одомашнені птахи, частина яких втікала, започаткувавши міські популяції. Важко сказати, коли це сталося, та, швидше за все, не раніше ніж кілька століть тому. У другій половині XVIII століття Жан Шерер називає голубів серед звичайних птахів України. Тоді як Боплан у XVII ст. та Себастіян Кленович у XVI ст. відзначають рідкість голубів у наших краях. Це узгоджується з даними археології. Під час розкопок давньоруських часів знайшлося лише дві кісточки голуба у Вишгороді. Одна із них має сліди істотної травми, після якої птах ще довго жив. Отже, це був свійський птах, імовірно його утримувала багата людина задля розваги. Жодних ознак того, що голуби були звичайними в руських містах, не виявлено”.

Що ж до горобців, то дослідник припускає, що в руських містах вони були. І хоч їхні дрібні кісточки мають небагато шансів уберегтися, декілька все ж було знайдено на вулиці Кирилівській під час розкопок садиби XI ст. Відома й інша дрібнота руських міст, зокрема рештки зяблика з Софіївської Борщагівки (XII–XIII ст.) та жайворонок польовий із поселення Райки на Житомирщині (XIII ст.).

Як зазначає Леонід Горобець, знахідки решток ворон, граків, круків та галок досить звичайні на розкопках руських поселень, тоді як ситуація з ґавами неоднозначна. Цілком можливо, що й лелеки, такі звичні в сучасних українських селах і містечках, були в минулому рідкісні.

Вчений пояснює, що у містах переважно було чути птахів, яких утримували люди: курей, качок, гусей... яструбів і журавлів! Хоча полювання з хижими птахами і називається "соколиними ловами", соколів використовували лише багатії. Більшість люду послуговувалася яструбом великим, що підтверджується численними знахідками кісткових решток цього виду.

Леонід Горобець наголошує, що розмаїття пернатих у поселеннях Київської Русі відрізнялося від сьогоднішніх співочих зграй. Більшість видів, які нині щебечуть і воркують на вулицях України, стали містянами недавно.