Автор зазначає, що наука України сьогодні – в катастрофічній ситуації, такій, що вимагає екстраординарних дій навіть не для її розвитку, а просто для того, щоб припинити її розпад. За останні десятиліття наука втратила 4/5 свого кадрового складу, і цей процес продовжується в наростаючому темпі.
Результати прогнозно-аналітичних досліджень Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України демонструють, що навіть істотне посилення підтримки вітчизняної науки далеко не одразу може припинити її деградацію – спад чисельності науковців все одно буде продовжуватись ще принаймні кілька років, і лише після цього можна буде досягти дуже повільного його нарощування. Не говорячи вже про те, що занепад науки зумовить практичну неможливість інноваційного розвитку економіки країни в сучасному світі.
Економію уряду на науці автор називає стратегічною короткозорістю і запевняє, якщо ми не схаменемось, далі прикрі наслідки її можуть стати ще більш разючими й непоправними.