View message

2019 року Північна постійнодіюча археологічна експедиція Інституту археології НАН України (під керівництвом наукового співробітника відділу давньоруської та середньовічної археології Інституту археології НАН України кандидата історичних наук Ігоря Готуна та молодшого наукового співробітника того ж відділу Олександра Казиміра) продовжила вивчення середньовічного селища та пам’яток інших епох у Ходосівці, що на Київщині.

Для розуміння ролі села як висхідного пункту всього європейського середньовіччя не обов’язково бути фахівцем-медієвістом – це доступно й для широкого загалу. Адже в означені часи на селі проживала основна маса населення, а сільське господарство становило фундамент феодальної економіки, забезпечуючи продуктами харчування всі суспільні верстви. Не дивно, що координовані відділом давньоруської та середньовічної археології Інституту археології НАН України на чолі з членом-кореспондентом НАН України Олександром Моцею та зосереджені на сільських поселеннях різних регіонів України масштабні польові, камеральні, лабораторні й кабінетні дослідження останньої чверті минулого століття дозволили дійти висновку про високий рівень розвитку давньоруських селищних структур і паритетні відносини між давньоруськими урбаністичними центрами та їхнім сільським оточенням. Північна постійнодіюча археологічна експедиція Інституту археології НАН України продовжує втілення цього проєкту, тривалий час вивчаючи села в передмістях Києва – своєрідний соціально-економічний феномен у багатоструктурній і багатогранній системі організації життєдіяльності столичного мегаполісу.

У 2019 році за участі викладачів і студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Національного університету «Києво-Могилянська академія», Донецького національного університету імені Василя Стуса, з якими постійно співпрацює експедиція, тривало вивчення середньовічних селищ та інших категорій археологічних пам’яток у Ходосівці (про попередні результати роботи експедиції на цих же об’єктах читайте в одному з наших минулорічних матеріалів). Група під керівництвом співробітника експедиції Андрія Сухоноса спрямувала свої зусилля на дослідження селища Ходосівка-Рославське. І хоча ця пам’ятка відома неординарністю виявлених матеріалів, розкопки 500 м2 північної частини пункту не обійшлись і без деяких сюрпризів.

На вказаній площі вивчено 32 побутово-господарські об’єкти, 19 із яких існували у межах XIII ст. і маркують середньовічний горизонт пам’ятки, а саме – добу Київської Русі та монгольсько-литовський період. У заповненні заглиблених частин цих споруд і навколишньому культурному шарі зібрано сотні речових знахідок і тисячі фрагментів керамічного посуду зазначено часу. Все це дає змогу доволі детально характеризувати життєву модель давньої людності.

 

Розкопки середньовічного селища у Ходосівці

Робочі моменти досліджень (зняття й просіювання шару, фіксація об’єктів і знахідок)

Попри те, що частина знахідок засвідчує розвиток сільського господарства, зокрема рільництва та промислів, на що вказують рибальські знаряддя (а саме – важки від сіток) і прясельця, які використовували при звиванні волокон у нитки, серед здобутків експедиції опинилися й інструменти, не властиві населенню аграрної зони. До них належать ювелірний пінцет і незначних розмірів зубило. Останнє, вочевидь, пов’язане з обробкою кольорових металів. Показово, що аналогії до обох зі вказаних речей траплялися на пам’ятці й раніше. За середньовічної доби протягом усього життя людину оточувало дерево – від колиски при народженні до домовини після смерті. Використовували цю сировину в найрізноманітніших сферах. Але коли в умовах натурального господарства предмети на кшталт вудилища чи кілка для огорожі виготовляли в кожному обійсті, то складніші твори деревообробки належали до продукції спеціалізованих майстерень. Саме з однією із них пов’язаний напилок для дерева, що суттєво доповнює зібрану раніше колекцію інструментів цієї галузі, до якої входять тесла, долота, свердла й такі універсальні знаряддя, як ножі та сокири.

Сільськогосподарські, ремісничі та промислові знаряддя з розкопок поселення

Побутовий інвентар із поселення репрезентовано численними ножами (хоча серед останніх, крім універсальних, наявні і спеціалізовані знаряддя) та брусками для їх гостріння, ножицями (зокрема, прекрасної збереженості шарнірним варіантом цього виробу), голками, шилами й швайками. А значне число уламків корпусів замків і ключів від них вказує на досить високий рівень добробуту мешканців. І якщо раніше ці пристрої траплялися закритими чи фрагментованими, то минулоріч в одній споруді археологам вдалося зафіксувати корпус і дужку з пружинним механізмом від нього, а в сусідній – ключ саме від цього виробу. Сама по собі ця знахідка не сенсаційна, проте вона чудово візуалізує для широкого загалу специфіку влаштування й роботи згаданого механізму.

Ножиці та різного призначення ножі з культурного шару і заповнення об’єктів

Ключі, дужка з пружинним механізмом і корпуси замків доби Київської Русі

Найчисленнішою категорією знахідок на селищі традиційно стали уламки керамічного посуду: серед них, як і раніше, виявилися фрагменти вишуканого столового, але траплялися також частини довізного, а число виробів із поливою перевершило відповідні показники синхронних міст. Крім гончарної продукції, було знайдено й металевий посуд. Зафіксована 2019 року залізна пательня (сковорідка) репрезентує загалом відому категорію кухонного приладдя, проте на сільському поселенні півдня Русі така трапилась уперше. Радше виняток, ніж правило, становлять і уламки мідного казана – пристосування, притаманного степовикам, які кочували у степах Північного Причорномор’я.

 

Фрагментований керамічний посуд середньовічної доби на етапі польової фіксації

Залізна сковорідка й уламки мідного казана з розкопок селища

Доволі неординарними виявились і прикраси місцевого жіноцтва. Студіювання сільської проблематики середньовічної доби дає підстави стверджувати, що, крім традиційних дротяних сережок і перстеньків із кольорового металу, жительки південноруських селищ послуговувались і більш вишуканими ювелірними виробами. Нові факти на користь цього спостереження отримано і протягом минулорічного сезону. Разом із намистинами, металевими й численними скляними браслетами зібрано також кілька перснів, з-поміж яких присутні екземпляри з геральдичними символами на щитках.

 

Давньоруський скляний браслет у момент виявлення, щитки перснів із геральдичними символами й один із них зі знаком, знайомим кожному українцю

Іще в ході вищезгаданих широкомасштабних досліджень південноруського села, здійснених протягом останньої чверті ХХ століття, було доведено, що цій категорії пам’яток властива наявність предметів озброєння та воїнського обладунку й елементів спорядження бойового коня. Згодом аналогічних висновків дійшли й фахівці, які вивчали поселення на північному сході та північному заході давньоруської держави. Торішній сезон на ходосівському селищі дозволив додати до колекції не лише наконечники стріл і збруйні пряжки, а й непоодинокі елементи ремінної гарнітури. Суттєво, що бойовий пояс у середньовічному суспільстві був річчю статусною та відігравав роль, яку в сучасних мілітарних організаціях виконують погони, тобто, за влучним висловом спеціалістів, виступав своєрідним «паспортом служилої особи». До цієї категорії знахідок варто віднести і бруски для гостріння з просвердленими отворами. За усталеною думкою, такий варіант цих виробів призначався для походів, а їх знахідки тяжіють до торгівельних шляхів та місць перебування представників військово-торгівельного стану.

 

Наконечники стріл із минулорічних розкопок

Збруйні та портупейні пряжки й елементи поясної гарнітури з колекції 2019 року

Виявлені у минулому сезоні просвердлені бруски для гостріння

Цікавими виявилися матеріали, що характеризують релігійні погляди населення. Не просто рідкісна, а унікальна знахідка – частина виготовленого з кольорового металу крупного медальйона з рельєфним погрудним зображенням Спасителя, одна рука якого тримає згорнутий сувій, інша – складена у жесті благословення. За наявними даними, це – п’ята знахідка твору середньовічної металопластики з таким сюжетом. До того ж, поки що єдина в Україні, зафіксована офіційною науковою експедицією та підготовлена до передачі державному фондосховищу (ще один виріб із цим зображенням знайдено російськими археологами на одній із середньовічних пам’яток у Підмосков’ї). Три інші речі з території України, представлені цілим і фрагментованим аналогічними виробами, а також таким само зображенням на більшій пластині (ймовірно, медальйоном на полях якогось крупного твору), згадуються у приватних зібраннях. Показово, що знахідка з Ходосівки та її аналоги значно більші за відомі середньовічні натільні образки, а рідкісність предмета дає підстави припускати належність цієї речі комусь із представників найвищого духовенства – можливо, навіть князям церкви. Не виключено, що, як і у випадку з натільними хрестами, дрібні екземпляри яких носили під одягом, а великі (передусім релікварії) – поверх нього, такі медальйони одягали зверху на облачення. До речей особистого благочестя належить виявлений під час розкопок натільний хрестик незначних розмірів. На противагу іншим хрестам-тільникам, зафіксованим на цьому пункті та синхронних пам’ятках, ця знахідка виготовлена в доволі кустарний спосіб – шляхом звивання тонкого дроту з кольорового металу – і, не виключено, відображає певний бебі-бум, коли в якийсь момент рівень народжуваності перевищив наявний у місцевому храмі запас ремісничої продукції цього призначення (враховуючи хронологію існування поселення у Ходосівці, навернення до релігії когось із навколишніх дорослих у цьому випадку малоймовірне).

 

Фрагмент медальйона із зображенням Святителя і натільний хрестик із недавніх розкопок на селищі

Цікаво, що поселення доби Київської Русі та монгольсько-литовського періоду в Ходосівці сформувалося на освоєному раніше підвищенні в заплаві. Матеріали кам’яної доби, часів палеометалів і слов’янських культур I тис., хоч і не становлять окремого горизонту (оскільки перевідкладені в ході життя та господарської діяльності населення XII–XIV ст.), періодично трапляються в ході розкопок. Не став винятком і польовий сезон 2019 року: за спостереженнями пошукача відділу археології кам’яного віку Інституту археології НАН України, старшого наукового співробітника Комунального закладу Київської обласної ради «Білоцерківський краєзнавчий музей» Андрія Сорокуна, на пам’ятці зафіксовано крем’яні вироби доби неоліту, нечисленні уламки керамічного посуду періоду неоліту, енеоліту і різних етапів епохи бронзи. Бронзовим або ранньозалізним часом датуються крем’яні серпи. До енеолітичної трипільської культури належить верхня половина жіночої керамічної статуетки.

 

Крем’яні серпи періоду палеометалів і верхня половина жіночої керамічної статуетки трипільської доби з ранніх горизонтів пам’ятки

Крім описаного пункту, експедиція виконала роботи й на інших пам’ятках як у складі Ходосівського археологічного комплексу, так і за його межами – у Підгірцях на Обухівщині й у Ржищеві. Зокрема, група, очолювана науковим співробітником відділу археології ранніх слов’ян Інституту археології НАН України кандидатом історичних наук Ярославом Володарцем-Урбановичем, вивчала старожитності ранніх слов’ян на щойно відкритому експедицією зарубинецькому пункті Ходосівка-Фіалки та відомому селищі періоду формування давньоруської держави Ходосівка-Козаків Яр. Під час цих робіт було також вивчено господарську споруду доби пізнього Трипілля з численними речовими й керамічними знахідками у заповненні. За спостереженнями молодшого наукового співробітника відділу археології енеоліту – бронзової доби Інституту археології НАН України кандидата історичних наук Дмитра Чорновола, знайдені в об’єкті антропоморфна статуетка та намистина з мушлі належать до унікальних витворів енеолітичного мистецтва.

Речові знахідки із заповнення споруди трипільської доби на одному із селищ Ходосівського археологічного комплексу

Попри ситуацію, що склалась, експедиція готова до подальших пошуків.

 

За інформацією Інституту археології НАН України