View message

Учений зазначає: «Перша відома пандемія чуми – це так звана юстиніанова чума. Дійсно, це було за часів імператора Юстиніана, VI століття у Східноримській імперії – Візантії. Тоді загинуло принаймні від 50 до 70% жителів Константинополя. Цей штам чуми ще гуляв 200 років із періодичними спалахами, десь до VIII століття. (...) Візантія перебувала на злеті в часи Юстиніана, у спробі реваншу – відновлення Римської імперії – завойовувала Африку, Італію, будувала величні споруди. Але відбувся такий собі надлом, і ця ситуація дозволила людям, які сиділи в лісах далеко від Константинополя, наприклад, нашим предкам слов’янам, опанувати Балканський півострів. Певний час імперія не могла з ними впоратися. У слов’ян не було якоїсь свої єдності. Вони просто прийшли й поселилися на території Візантійської імперії. Наприклад, в місті Салоніки жили греки, а виходиш із цих Салонік – там живуть слов’яни. Так Кирило і Мефодій вивчили слов’янську мову і ми через це можемо їм дякувати за нашу абетку. (...) Якщо робити більш очевидні підсумки першої пандемії чуми, то це крах реваншистських планів Візантійської імперії та розселення слов’ян на Південь. Хоча для нас більш відчутні соціальні наслідки мала велика чума XIV століття «чорна смерть», яка прийшла в Європу з території України. Якщо витоки юстиніанової чуми це Верхній Ніл і Ефіопія, а потім через торговельні маршрути вона прийшла до Константинополя, то в XIV столітті, як і зараз – це Китай. Почалася глобальна пошесть, яка забрала від половини до двох третин населення Європи

Через Шовковий шлях ця пошесть прийшла у південноукраїнські степи. Шовковий шлях закінчувався в Криму, в Кафі – Феодосії. Тоді відбувалася війна між Золотою Ордою і генуезцями, які сиділи в Кафі. Ординці закидали у фортецю трупи померлих від пошесті. Вони війну виграли, але якийсь італійський корабель встиг втекти. Італійський корабель відплив до Італії – та врятувався, але вкрай тимчасово. Почалася глобальна пошесть, яка забрала від половини до двох третин населення Європи від Ірландії до Русі. Але тут не лише люди завинили, завинили ще й тварини – щурі. Біологи та кліматологи пишуть, що ця епідемія збіглася у часі з кліматичними змінами. Неврожайні роки, все дуже вологе. Це спричинило міграцію гризунів, які потяглися до людей. А гризуни самі не хворіють на чуму, але дуже легко її переносять і передають. Відповідно, це була перемога щурів над людьми у XIV столітті. (...) До речі, саме тоді вигадали карантин. Очевидно, що в Італії, судячи з назви. Йде суперечка двох міст, які тоді розмовляли італійською мовою – це Венеція або Рагуза, яку ми зараз знаємо як Дубровник. Кожен з них претендує на те, що від чумних країв корабель не міг зайти у гавань, поки 40 днів не буде стояти на рейді, якщо там є інфекція, то не заносити її до міста. Невдовзі це почали практикувати й інші італійські міста. Але саме явище карантину, тобто дистанціювання чи ізоляція не є вигадкою XIV століття. Ще у біблійній книзі написано, що якщо у когось є на тілі виразки, треба щоб він жив окремо від інших людей. Тому ця логіка була присутня. Можемо згадати той самий «Декамерон», коли під час чуми XIV століття всі люди, які розповідають один одному кумедні історії, живуть окремо, подалі від міста».

Історик пояснює якими були соціальні наслідки пандемії чуми: «Зрозуміло, що величезні соціально-демографічні втрати спричинили падіння економіки, виробництва. Але не виникло продовольчої кризи, адже селяни менше постраждали. Хоча поменшало виробників, але ще більше поменшало споживачів. Але найсуттєвішим наслідком стало те, що в Західній Європі неформально, без якогось указу, зникло кріпосне право, тобто прикріплення людини до землі. Оскільки робочі руки стали настільки дорогими, що виникла потреба у, так би мовити, пільгових умовах для робітників. В результаті, без будь-яких законодавчих актів за другу половину XIV століття у Франції, Англії, Німеччині зникає кріпосне право. Це призвело до більшої індивідуальної свободи і більших елементів того, що потім призвело до капіталізму. Вільні люди, вільні працівники, вільна конкуренція. (...) Щодо наслідків – тут амбівалентна ситуація. Гинуло багато людей і це було кожного разу величезна трагедія. У тій же Одесі за часів Рішельє померла кожна дев’ята людина. З іншого боку, це мобілізувало, це був великий стрес і щоразу люди намагалися робити якісь висновки: санітарія, водогони, каналізація, мити руки, більше чистоти. Це сприяло принаймні побутовому прогресу для уникнення таких спалахів. А передбачити як змінюється світ після цього соціально дуже важко. Ніхто не знав, які будуть наслідки «чорної смерті» XIV століття, що це змінить соціальну модель Європи. Так само з мене, як з історика, прогнозист поганий. Щось зміниться: люди зміняться, деякі явища і тренди. Але поки що недостатньо ввідних даних. Але, як ми бачимо з історії чумних пошестей, є шанс змінити себе і довколишній світ на краще».

За інформацією інформаційного порталу «Радіо Свобода»