View message

14 квітня 2020 року на сайті міжнародного громадсько-політичного тижневика “Дзеркало тижня” було опубліковано статтю заступника директора Інституту економіки та прогнозування НАН України члена-кореспондента НАН України Сергія Корабліна.

У публікації експерт зазначає, що відносно невеликі показники поширення COVID-19 в Україні – результат не кращої медицини, а периферійного положення. «Опинившись осторонь Нового шовкового шляху й масового туристичного інтересу китайців, Україна імпортувала хворобу манівцями — через південь Європи, проміжні країни, власних туристів і заробітчан. Тому коронавірус докотився до нас із деяким запізненням, пробивши спочатку пролом в Італії, Іспанії, Франції, Швейцарії та, наприклад, Польщі», - зазначає Сергій Кораблін.

Розрахунки, зроблені вченим, свідчать про схожість динаміки розповсюдження коронавірусу в Україні та Польщі. “15 березня в нас було зафіксовано лише три захворювання, наступного дня — п'ять. У Польщі схожа ситуація спостерігалася на десять днів раніше: 5 березня було зареєстровано одне зараження, 6 березня — п'ять.

Якщо відкинути цей лаг у десять днів, виходить примітна картина поширення хвороби в Україні та країні, яка надала притулок 1,5 мільйона її трудових мігрантів: протягом останніх 29 днів ми мало не слід у слід повторюємо статистику захворювань Польщі. Відмінність поки що лише в тому, що відбувається це зі приблизним лагом у десять днів. Так, 12 квітня в Україні загальна кількість заражень досягнула 2777. У Польщі така ситуація спостерігалася 2 квітня (2946), тоді як до 11 квітня кількість захворювань там зросла вже до 6356 випадків», - розповідає Сергій Кораблін. За його словами, умовність такого порівняння очевидна, але для України нині це, мабуть, один із небагатьох практичних орієнтирів. Причому аж ніяк не песимістичних, враховуючи відмінність фінансових можливостей, медичних систем і правових інституцій двох країн.

Експерт також акцентує: “У низці випадків період між початком активного поширення коронавірусу та піком добових заражень близький до 30 днів. Що, звичайно, вельми дивно, враховуючи економічні, географічні, демографічні й соціокультурні відмінності різних країн. Проте така тривалість сплеску захворювань спостерігалася в Італії, Іспанії, Німеччині, Нідерландах, Австрії, Норвегії, Португалії, Ізраїлі, Данії, Греції, Фінляндії і, наприклад, Ісландії. Причому в Кореї, Чехії, Люксембургу, Новій Зеландії, Словенії й Естонії цей період виявився навіть меншим за один місяць. Також примітно, що в низці європейських країн у день пікового приросту заражень частка всіх інфікованих від загальної чисельності населення перебувала в діапазоні 0,05–0,12%. У глобальному масштабі це співвідношення значно менше — 0,015% (якщо днем пікових заражень залишиться 3 квітня)». На думку Сергія Корабліна, зазначену пропорцію з деякою умовністю можна розглядати як оцінку частки населення, найбільш чутливого до коронавірусу. Ця чутливість залежить не лише від особистого імунітету, а й від роду занять, звичок, віку, традицій, щільності населення, доступності медицини, її якості, особливостей і швидкості запровадження карантину.

“А от якою вона буде в Україні, поки що незрозуміло. Як і те, на яке населення в Україні вона може поширюватися, бо ми доладно не знаємо власної чисельності. Якщо припустити, що нас 38–42 мільйони, і найбільш чутливими до вірусу виявляться 0,06% населення (як у Німеччині), то перші ознаки зниження заражень можуть проявитися при загальному інфікуванні 23–25 тисяч людей. А якщо застосувати пропорцію Кореї (0,01%), тоді ця величина знизиться в шість разів, приблизно до 4 тисяч (нині в нас зареєстровано близько 3 тисяч заражень)», - зазначає вчений.