У 2019 році Валерій Васильович Лобановський увійшов до ТОП-10 кращих тренерів у історії футболу за версією французького журналу “France Football”. Про наукову спадщину Лобановського в світовому спорті, про поєднання, здавалося б на перший погляд, дуже різних речей: футболу і кібернетики, у статті для журналу “Спільне” пишуть старший науковий співробітник Інституту кібернетики імені В.М. Глушкова НАН України кандидат фізико-математичних наук Віра Глушкова і докторант Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М. Доброва НАН України кандидат історичних наук Сергій Жабін.
Як зазначають автори публікації, вже у другій половині ХХ століття стало очевидним, що для досягнення успіху в професійному спорті недостатньо регулярних виснажливих тренувань, а потрібен сучасний науковий підхід до моніторингу фізіології гравців, оцінки їх психологічного стану. Крім цього, необхідний науковий підхід до вивчення і розробки стратегії і тактики ігор для командних видів спорту.
Одним із ініціаторів застосування математичних методів і принципів кібернетики в спорті був кандидат біологічних наук, доцент Валентин Петровський, викладач кафедри легкої атлетики Київського фізкультурного інституту і тренер-новатор. У 1960-х роках Петровському вдалося розрахувати математичну модель тренувань для спортсмена Валерія Борзова, який став чемпіоном світу з легкої атлетики. Під час тренувань прилади-реєстратори здійснювали лікарський, фізіологічний і функціональний контроль спортсмена, допомагали виявити приховані резерви витривалості, сили і швидкості.
“Але цим успішні результати союзу науки і спорту в СРСР не обмежуються. Завдяки науковим програмам команда «Динамо» (Київ) змогла досягти в 1975 році найвищого успіху, вигравши у «Баварії» Суперкубок Європи з рахунком 3:0. Це стало можливим завдяки успішній роботі Валерія Лобановського, футбольного статиста Анатолія Зеленцова і футболіста і тренера Олега Базилевича. Вони створили перший в світі постійно діючий науковий центр при команді «Динамо» (Київ). Там розробили унікальні програми і методики з моделювання навчально-тренувального процесу, контролю та аналізу змагальної діяльності, моделювання стратегії і тактики ігор.
Сьогодні не викликає сумніву, що саме Лобановський і його команда стали засновниками і творцями напряму спортивної кібернетики. Зараз більшість футбольних команд застосовують комп'ютери, математичні методи, а напрацювання київської школи використовують багато футбольних клубів. Однак за часів, що передували комп'ютерній ері, система, створена науковою школою Лобановського, була зовсім не очевидною і зустрічала сильний опір», - пишуть Віра Глушкова і Сергій Жабін.
У січні 1976 року відбулася перша робоча зустріч Валерія Лобановського і академіка Віктора Глушкова в Інституті кібернетики АН УРСР. Відразу після знайомства вони проговорили 3-5 годин. Саме тоді, як зазначають автори статті, розпочалася їхня неформальна співпраця, наукові результати якої за період 1970-1980 років можна виокремити за такими напрямами: 1) розробка технічних систем управління і моніторингу гри; 2) розробка професійної футбольної статистики; 3) підвищення ефективності тренувань гравців шляхом моделювання; 4) моделювання тактики і стратегії футбольної гри; 5) розвиток спортивної медицини (психофізіології).
Докладно про те, як розробки науковців Інституту кібернетики АН УРСР у тандемі з особистістю великого тренера Валерія Лобановського стали запорукою спортивних успіхів київських динамівців – читайте у
повній версії статті на сайті журналу "Спільне". Джерело: журнал «Спільне”