 Кількість одночасних пожеж в Україні. Станом на 8 квітня 2020 року |
Автор статті зазначає: «Головними причинами масштабних пожеж і пилових бур в Україні є розорювання земель і видобуток торфу. Досі більшість українців не простежують зв'язок між цими подіями і явищами, або просто не готові скласти в єдиний пазл звичні елементи економіки і природні катастрофи. Катастрофи ці, до речі, варто називати антропогенними, адже лише діяльність людини є причиною їх виникнення».
Олексій Василюк пояснює позицію України на карті кліматичних змін: «Всі процеси у довкіллі регулюються природним механізмами і всі живі організми підпорядковані цим процесам. Більш того, навіть розселення людей на планеті підпорядковане природним кліматичним і ландшафтним обмеженням, грубо кажучи – "екологічними рамкам", в яких життя для нас комфортне, або принаймні стерпне. Україні дісталось одне з найкращих місць на кліматичній карті світу. Влітку тут не надто спекотно та не так вітряно, як у більш південних країнах, а взимку не так холодно, як у більш північних. Ми можемо собі дозволити сади, ранні фрукти і навіть вирощуємо озимину. Кліматичні умови також сприяли формуванню на більшій частині країни чорноземів та інших різновидів найродючіших ґрунтів на континенті. Умовно їх можна співвіднести на карті з межами Степової та Лісостепової кліматичних зон. Однак, через антропогенні викиди парникових газів клімат змінюється і звичні для нас умови назавжди переходять у розряд спогадів. (...) Через глобальне потепління знайомі нам за шкільним підручником кліматичні зони посунулись на північ приблизно на 100-200 кілометрів. Можна уявити, що Україна "сповзла" на глобусі донизу, поближче до екватору. Кліматологи відмічають, що саме через зміну клімату, останні роки немає звичної сніжної зими, зростає кількість ураганних вітрів, а посухи і, як наслідок, опустелювання, стають нашою реальністю. Вже зараз ботаніки, які працюють у південних областях України, засвідчують, що рослини, характерні для напівпустельних регіонів, для нас більше не новина».
Фахівець зазначає у чому справжня причина екологічних катастроф в Україні: «Велику кількість пожеж цієї весни можна було б пояснити лише зміною клімату та сильною посухою, проте у інших державах картина не така катастрофічна. Наприклад, у Польщі, Німеччині та інших державах немає такої кількості пожеж в природних екосистемах. Що ж сприяє настільки критичній ситуації саме в Україні? Підпали трави та лісу, спалювання сміття? Звісно, відсутність дієвої системи контролю і покарань за підпали відіграє значну роль. Але не лише це. Україна – найбільш розорана держава Європи і світу. 54% нашої території займає переорана земля. Деякі райони Херсонської і Запорізької областей мають розораність понад 90%. З кліматичної точки зору це означає більше, ніж може здаватись на перший погляд. Утворення ґрунту – один з природних механізмів стабілізації клімату, хоч мало хто задумується, що цей процес взагалі має якусь місію. Родючий шар ґрунту містить значну кількість сполук вуглецю, які рослини накопичили завдяки процесам фотосинтезу в собі, а коли вони відмерли – бактерії, гриби та дрібні представники ґрунтової фауни перетворили їх власне на гумус. Поки на території зберігається природна трав’яниста рослинність – тривають процеси вилучення двоокису вуглецю (СО2) з атмосфери і накопичення його біомасі рослин (живій і мертвій) та в гумусі. Крім того, рослинний покрив формує структуру ґрунту, надійно закріплює поверхню ґрунту та оберігає її від ерозії. Втративши рослинний покрив, ґрунт швидко втрачає вологу і легко піддається руйнуванню. Будучи розораними, піщані ґрунти Полісся втрачають захист, від чого легко промокають і легко просихають. (...) Сприяє цьому й те, що на полях часто використовують пестициди, які, окрім шкідників сільського господарства, безперебійно вбивають і всю ґрунтову флору та фауну. Як наслідок – ґрунт ні підтримувати, ні відновлювати більше нікому. Підняті вітром частинки осядуть там, де зустрінуть перешкоду, або там, де ослабне вітер: в балках, лісах, селах. …І ось вже на великих площах полів ґрунт подекуди повністю зник і лишилась гола підстилаюча порода (хоча шкільний підручник з географії досі зазначає, що родючий шар чорнозему сягає 1 метра і більше). Це і є опустелювання. За визначенням, це відсутність постійного рослинного покриву або його розрідженість, втрата родючого шару ґрунту, а не зміна кліматичних зон, як дехто вважає. Опустелювання може відбуватись будь-де, якщо складуться відповідні умови. І саме так відбувається в Україні внаслідок застарілих практик у сільському господарстві, які значно випереджають природні процеси».
Учений поясню можливі наслідки цієї екологічної катастрофи: «Щорічно від ерозії втрачається від 300 до 600 млн т ґрунту. Потрапивши у зволожені балки, під крони дерев і у ставки, подрібнений чорнозем ще швидше розкладається мікроорганізмами і вивільняє у атмосферу накопичений в минулому вуглець. Кадастр викидів парникових газів, нещодавно розміщений на сайті Мінекоенерго України, визначає, що саме викиди від розорювання територій у останні роки стали найбільш стрімко зростаючим джерелом викидів парникових газів у атмосферу в нашій країні. Найбільш яскравим проявом вітрової ерозії є саме пилові бурі, які здатні у короткий час стати причиною втрати колосальних обсягів ґрунту. (...) Одна з основних причин виникнення пилових бур – це те, що розорані поля близько півроку позбавлені рослинності, а значить їх ніщо не утримує від переміщення. Родючий шар ґрунту могла б утримувати волога, але, наприклад, цього року внаслідок змін клімату зима була безсніжною, а дощі – не надто частими. Через це верхній шар ґрунту висушився. Зміна клімату також сприяє посиленню вітрів, які в свою чергу підсилюють висушування ґрунту. До всього цього додався інший фактор - масштабне осушення перетворених сільським господарством територій. За вікном – квітень: місяць, в який природним чином річки мали б виходити з берегів, болота – всотувати води від танення снігу, а риба – нереститись на утворених розливами мілководдях (до речі, щука та деякі інші види можуть нереститись лише на затоплених луках). Однак Полісся повністю сухе. (...) Болота сухі, мікроклімат не може формуватись у звичному режимі, тривала посуха позбавила вологи верхні шари ґрунту. Такі умови – найкращі як для поширення пожеж, так і для появи пилових бур. Масштабне осушення заболочених земель для сільського господарства та для зручності рубок лісу, а також видобуток торфу – в результаті цього всього Полісся більше не є зеленою губкою, що насичує вологою повітря всієї центральної Європи. Тому нічого дивного немає, ні в тому, що саме цього року Українське Полісся відчуло першу пилову бурю, ані в тому, скільки відбувається пожеж на природних територіях.
Олексій Василюк наводить кілька кроків, які є необхідними для мінімізації наслідків:
1. Зупинити розорювання природних територій і по-максимуму вивести з обробітку деградовані землі, перевівши їх у пасовища і сіножаті;
2. Зупинити видобуток торфу і у найкоротший час почати обводнювати колись осушені болота;
3. Дозволити згорілим лісам самостійно відновитись, без втручання людини;
4. Посилювати відповідальність за будь-які, навіть найдрібніші, штучні пали в межах чи поза межами населених пунктів.
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією інформаційної платформи «Українська Правда»