Автори статті відзначають: «Скрутні часи, коли країна опиняється в біді, випробовують суспільство в цілому і кожен аспект його існування на міцність. В епоху коронавірусного карантину виникла потреба не на папері, а насправді запровадити живе дистанційне навчання. Відтак настав час істини і для педагогів. (...) Вийшло не занадто добре. Особливий резонанс викликав урок із фізики в 11 класі, де кількість помилок, практично, зрівнялася з кількістю запропонованих тез. (...) Наукова й освітянська спільноти стали бити на сполох, цілком слушно розкритикувавши конкретний прикрий випадок».
Експерти розвінчують дві тези, якими виправдовують помилки у онлайн освіті: (1) що хибні твердження є неістотними неточностями; (2) що в школі має побутувати наука нижчого штибу.
Насамкінець автори зауважують: «Одна з гносеологічних (тобто філософських) причин наявної ситуації полягає у відсутності в суспільній думці та в головах її героїв адекватних уявлень про науку. На нашу думку, остання не є шухлядкою, що містить клубок доведених і незаперечних істин, а працює як єдиний соціальний інструмент з метою отримання нового знання. Здається, це розуміння мало б формуватися на лекціях із філософії в університетах, зокрема в процесі інформування студентів про таку невід'ємну її частину як філософія науки. Причому ці лекції мали би бути пов'язані зі специфікою профільних для студентів наукових дисциплін. Але, на жаль, з низки причин цього немає».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією часопису «Український тиждень»