View message

У розмові з журналістами вчений-гідрогеолог розповів про ситуацію з водою, рішення Ради національної безпеки і оборони України, руйнівні наслідки меліорації та заходи негайного реагування на посуху, яка крокує Україною попри начебто рясні весняні дощі.

Як зазначає експерт, ситуація з водою дійсно загрозлива для національної безпеки. Останній рік за посушливістю не має аналогу за 120-140 років гідрометеоспостережень. «Не дивіться на калюжі, це ситуативна картинка. Україна – за міжнародними класифікаціями є маловодною державою. Коли нас було 52 мільйони, середньорічне формування (відновлення) водних ресурсів за регіональними оцінкам Гідрометслужби, Мінгеології та установ Національної академії наук України сягало 1000 кубометрів на людину в рік (м3/рік•людина). А наукові підрозділи ООН називають достатньо водозабезпеченими ті країни, де цей показник дорівнює 3000-5000 м.куб/рік•людина і більше. У Європі ми у антирейтингу водозабезпеченості стоїмо лише вище Молдови, де дуже орієнтовно формується 600-800 м.куб/рік•людина.

Зазвичай в межах території країни формується 45-50 млрд м3 (або ж 45-50 кубокілометрів) відновлюваних водних ресурсів. У тому числі підземних вод - 21 кубокілометр. З яких, у свою чергу, десять км3 (десь половина) зв’язано з поверхневим стоком річок і озер. Ці 10 кубокілометрів ґрунтового водоносного горизонту потихеньку поповнювали річки та озера. І, що важливо, це відбувалося переважно у маловодній літньо-осінній період (т.зв. межень).

У цьому році за даними Гідромету відновиться десь 23 млрд м3 водних ресурсів, тобто – половина від середньостатистичного. Таку низьку водність маємо уперше за 120-140 років. Може і за більше, але не можемо це напевне сказати, бо регулярні спостереження ведемо саме 120 років. Чехи оцінюють що така посуха у них сталася вперше за останні 500 років – бо у них лінійка спостережень просто довша”, - розповідає Євгеній Яковлєв.

За твердженням науковця, ситуація з водою, яка нині спостерігається в Україні, пов’язана зі збільшенням випаровування внаслідок потепління, нерівномірністю опадів, водною і вітровою ерозією ґрунтів, збільшенням частоти й висоти повеней і паводків. Аномальне зарегулювання стоку річок водосховищами і ставками також призводить до руйнування системи підземного стоку і значного уповільнення течії.

“Ще один негативний фактор – аномально висока розораність території, до 60- 65%, що також у 2-3 рази вище показників розвинутих країн ЄС. Дощі поміняли форму – ідуть рідше, але сильніше. На розораних ділянках висушений через нові кліматичні умови ґрунт легше розмивається. Далі – активно розвивається водна і вітрова ерозія. Там, де збереглася степова, лучна рослинність, де ростуть полезахисні лісосмуги, ліс – там ерозія зупиняється. Недарма екологи говорять про необхідність зменшувати розораність, переводити частину орних земель у пасовиська, сінокоси, ліси де це можливо тощо.

Один з висновків звідси: нові умови поверхневого стоку вимагають переоцінки водних ресурсів в умовах глобальних змін клімату. Треба оцінити не лише кількість, а й динаміку”, - зазначає Євгеній Яковлєв.

За словами вченого, золотим резервом України залишаються підземні води. На жаль, спостерігається суцільне погіршення якості поверхневих вод і часткове, до 15-20%, підземних вод. Саме тому, як зауважує Євгеній Яковлєв, рішення РНБО про інвентаризацію підземних вод питної якості, сучасну переоцінку запасів є вкрай актуальним.

“Треба розрізняти ґрунтові води і підземні артезіанські (напірні). Ґрунтові – це ті, що неглибоко під поверхнею, так звана «верховодка». Саме ними користується сільське населення. Станом на 2000-й рік у нас було два мільйони колодязів, які якраз наповнювалися ґрунтовими водами. Зараз дуже багато прикладів, коли вони просто виснажуються, «сохнуть», як кажуть в народі. Але навіть там, де вони ще живі, треба шукати їм альтернативу. Адже оскільки якість ґрунтових вод дуже погіршилася, люди фактично п’ють отруту. (…) Ми випиваємо за рік 1000 літрів води. Тобто орієнтовно у дорослої людини за рік 20 разів відбувається обмін води, яка міститься в організмі. Це я до того, наскільки важливо пити якісну воду. І така вода лежить у підземних горизонтах. А от як саме ми її будемо використовувати, наскільки ощадливо, наскільки захистимо ці підземні горизонти у ході експлуатації, наскільки зуміємо забезпечити відновлення запасів – ось це хороше питання. Фахівці знають, як це робити, але треба, щоб їх почули ті, хто ухвалює рішення», - наголошує експерт.

Посуха відбивається й на стані головного водного хранителя нашої країни – Поліссі. Води не вистачає. Для того, щоб виправити ситуацію, на думку Євгенія Яковлєва, потрібно максимально затримувати поверхневий сток і переводити у ґрунтовий, засипати хоча би частину меліоративних каналів, ставити шандори (ґрунтова дамба з глинистим ядром). Ефективним також є лісовідновлення. Необхідно зупинити розбійний бурштиновидобуток та встановити жорсткі науково обґрунтовані норми видобутку, а усі ділянки з покладами бурштину узяти на суворий облік.

Вчений переконаний, що негативні наслідки матиме й будівництво мегаканалу Балтика-Чорне море (так званий проєкт Е40), який якраз має пройти через усе Полісся. “Є ризик, що це підсадить додатково рівні ґрунтових вод. Там, де будуть побудовані шлюзи і місцеві підпори – буде якийсь підйом рівня води. Але загалом – по Поліссю буде нанесено потужний удар, нищівний навіть, можна сказати. Відкриється більш активно ґрунтовий горизонт. Канал буде воду швидше проштовхувати на південь, працювати як мегадрена. Полісся просто всхоне внаслідок зменшення накопичення та утримання ґрунтових вод. І, відповідно, не зможе живити верхи річок, у тому числі приток Дніпра, з якого п’є воду половина України”,- каже Євгеній Яковлєв.