Катастрофічна ситуація на заході країни з паводками чітко продемонструвала: кліматичний безлад став реальною й уже систематичною загрозою для життя українців та їхніх домівок. Пікові атмосферні явища, які супроводжуються засухою, смерчами, землетрусами та паводками – нова реальність, в якій треба вчитися жити. І тут вже самої матеріальної допомоги від держави для ліквідації наслідків стихій замало.
«Те, що нині відбувається на заході країни, потребує негайного реагування, аналогічного карантинним заходам, які впровадили для захисту населення від CОVID-19. Завдання будь-якого карантину – зменшити пікові навантаження та забезпечити так званий м’який перебіг хвороби. Цей принцип треба застосувати і щодо природних ресурсів: лісу та лісових доріг, видобування гравію та забудов у зоні заплав. У цих галузях мають бути чіткі обмеження. Бо зупинити дощ ми не можемо, проте нам цілком під силу зменшити пікові навантаження негоди», – наголосив Тимур Бедернічек.
У Держлісагентстві України кажуть, що ліс – не дамба для запобігання паводкам та утримання такої кількості й сили води. Втім суттєво зменшити потік води, а отже, і наслідки від паводків цілком реально саме завдяки спланованій і грамотній роботі ведення лісового господарства. За словами експертів, ліс вирізати треба – і це не потребує доведення. Інше питання, що рубати треба не суцільно, а вибірково. «Така рубка складніша, бо її треба добре спланувати та врахувати функціональності лісів і навіть схили. Бо чим крутіший схил, тим швидше вода стікає поверхнею до річки. Кожне дерево зі своєю складною кореневою системою – це мінінасос для відкачування вологи із поверхні землі», – розповідає Тимур Бедернічек. Натомість у Карпатах поширена суцільна рубка, яка є дешевшою й потребує меншого людського та технічного ресурсу. Проте саме така рубка, за словами екологів, позбавляє ліс одразу кількох рівнів утримування дощової вологи – це зрубані дерева та пошкоджений нижній ярус рослинності.
Учений наголошує, що цілком здоровий ліс нерідко зрубують і під виглядом так званих санітарних рубок. Для цього використовують нечистих на руку науковців, які пишуть вигідні комусь наукові обґрунтування і в результаті вирубують цілі ділянки лісу. Звісно, вирубати деревину в одному місці технологічно простіше, але нищівно для природи. Другий важливий момент – це дороги, якими лісовози возять кругляк. Вони мають розташовуватися упоперек схилу, аби під час дощів не бути для води, яка стікає, безперешкодною дорогою до річки. Однак технологічно це зробити складніше, отже, дорожче. Нерідко заготівельники лісу замість лісових доріг взагалі використовують русла гірських потічків. Від цього нищиться ще й поверхня лісового ґрунту. Лісова ж підстилка із решток листя моху, гілок, кущів та іншої рослинності здатна також суттєво затримувати потік води, наголошує Тимур Бедернічек.
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією інформаційного ресурсу «Інститут просвіти»