Учений зазначає: «Якщо ви колись навчилися плавати, грати на скрипці, танцювати вальс або їздити на велосипеді, ви і без підручника знаєте, що таке м’язова пам’ять. Ми можемо ефективно виконувати всі ці дії, не докладаючи свідомих зусиль, навіть якщо минуло чимало часу відтоді, як робили це востаннє. Але невже наші м’язи здатні «запам’ятовувати» всі ці складні рухові навички? Чи, можливо, це все – робота мозку, який дбайливо зберігає набуті за життя рухові рефлекси, поки вони знову стануть потрібними? Думки про те, що таке м’язова пам’ять, де вона розташована і що саме ми маємо називати цим терміном, досі суперечливі. Адже коли ми говоримо про «м’язову пам’ять», є два різні аспекти: один з них пов’язаний з особливостями структури та росту м’язів, а інший – з виконанням ними скоординованих рухів».
Алі Олександр Скороход пояснює можливу структуру м’язової пам’яті: «Скелетні м’язи, чи не найбільша тканина в організмі, унікальна ще й тим, що зрілі м’язові клітини (міоцити) містять не одне, а багато ядер. Точніше, міоцити об’єднуються між собою, утворюючи особливу структуру – симпласт, який містить сотні ядер, що перебувають у «спільному користуванні». Така велика кількість ядер забезпечує насамперед інтенсивний синтез білка, необхідного для створення і підтримки роботи скорочувального апарату м’язів. Адже окремі м’язові волокна можуть бути величезними і досягати довжини 60 см (наприклад, кравецький м’яз) та об’ємів, у 100 000 разів більших за типову клітину! (...)З ХІХ століття дослідники вважали, що одне ядро клітини може «обслуговувати» лише певний об’єм цитоплазми і стверджували, що зв’язок між вмістом ДНК та об’ємом клітин є чи не основним принципом біології. Цю саму модель переносили і на роботу м’язів, а панівною була гіпотеза міонуклеарного домену. Згідно з нею, міоцити зі збільшенням розмірів набували і більшої кількості ядер, а при атрофії, коли зменшувалися у розмірах, цих додаткових ядер позбувалися. Однак нещодавно з’ясувалося, що таке уявлення не зовсім відповідає дійсності. Справа в тому, що нові ядра не утворюються безпосередньо у м’язовій клітині шляхом поділу наявних. Вони потрапляють до м’язової клітини із клітин-супутників, які розташовані поруч із сарколемою (мембраною) міоцита. Клітини-супутники залишаються в стані спокою доти, доки їх не стимулюють або анаболічні стероїди, як-от тестостерон, або ж мікрозапалення, яке виникає внаслідок пошкодження м’яза під час вправ. Ось тоді клітини-супутники активуються, утворюють дочірні клітини, частина з яких зливається з м’язовим волокном, полегшуючи його відновлення та ріст, а інші перетворюються на супутникові або ж гинуть шляхом апоптозу. Нещодавні дослідження показують, що набуті після тренувань ядра можуть залишатися в синцитіях м’язів щонайменше на три місяці або навіть на все життя! Це відкриття може пояснити той давно помічений феномен, що навіть після тривалої перерви ті, хто до цього тренувався, набагато швидше досягають хороших спортивних результатів порівняно із нетренованими, які починають «з нуля». Вчені вважають,10 що з точки зору еволюції утримання «надлишків» ядер під час періодів низьких фізичних навантажень дає чітку перевагу для індивіда, оскільки скелетні м’язи часто проходять цикли атрофії та гіпертрофії у відповідь на умови середовища. Такий механізм дозволяє, наприклад, людям, які займалися сільським господарством протягом частини року, після зимової перерви швидко повернути м’язам потрібний тонус та силу».
Учений розказує і про зворотній бік цієї властивості м’язів: «Набуття і збереження нових ядер після тренувань – це чудова властивість м’язів. Але у професійному спорті вона має і зворотний бік медалі. Адже не тільки тренувальні навантаження, а й стероїдні гормони здатні викликати та підсилювати ефект накопичення ядер у міоцитах. Відповідно, навіть короткотермінове вживання стероїдів, які стимулюють ріст м’язів, може мати довготерміновий ефект, зокрема після припинення прийому цих препаратів, що даватиме конкурентну перевагу порушникам. Результати експериментів на тваринах, які показали тривале збереження новонабутих ядер в міоцитах, уже посприяли збільшенню терміну дискваліфікації тих, хто вживав стероїдні препарати, із двох до чотирьох років. Наразі Всесвітнє антидопінгове агентство (WADA) не планує вживати жодних додаткових регуляторних заходів до остаточного підтвердження пожиттєвого збереження ядер в міоцитах людини після вживання стероїдів. Втім, якщо це трапиться, вочевидь, і санкції до порушників правил стануть ще жорсткішими».
Біолог акцентує увагу і на ролі мозку в цих процесах: «Навіть найпростіші повсякденні дії, як-от чищення зубів, передбачають складну послідовність напруження і розслаблення багатьох різних груп м’язів. Більшість із цих дій ми неодноразово практикували протягом життя. Але це не означає, що такі дії не можна навчитися виконувати більш плавно, швидко або точно. І, що цікаво, за постійної практики з часом навіть такі досить складні рухи, як-от поїздки на велосипеді, в’язання або гра на музичному інструменті, можна навчитися виконуватися майже автоматично. Під час руху активуються такі собі «міні-датчики» – пропріорецептори у наших м’язах, сухожиллях та суглобах, з яких інформація надходить до центральної нервової системи. Мозок вчиться інтерпретувати всі ці дані, а також співставляти їх із сигналами, які надходять від органів чуття. А зміни, що відбуваються в мозку під час навчання навичкам та їх запам’ятовування, змінюють і ту інформацію, яку мозок надсилає до м’язів, впливаючи на рухи. І хоча певні навички, як-от їзда на велосипеді, потребують зміцнення певних груп м’язів, процеси, важливі для навчання та запам’ятовування нових рухів, відбуваються саме у нашому мозку, а не у м’язах. (...) Процедурна пам’ять формується через процедурне навчання – повторення складної послідовності дій знову і знову, поки нейросистема не сформується належним чином, після чого не вимагає свідомого контролю. За потреби процедурна пам’ять автоматично «підвантажується» і використовується для виконання складних завдань, які містять як когнітивні, так і моторні навички: від зав’язування шнурівок до читання або керування літаком. Процедурна пам’ять – критично важлива в набутті людиною рухових навичок. (...) Тож якщо ми хочемо жити довго та повноцінно, дуже важливо освоювати обидва аспекти «м’язової пам’яті». Адже накопичення ядер у міоцитах забезпечує здорове фізичне довголіття, а постійне засвоєння нових рухових навичок та їх шліфування дає довголіття розумове. Не відкладайте тренування на завтра – починайте вже сьогодні!».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією науково-популярного журналу «Куншт»