Науковців, які спеціалізуються на викопних птахах, у світі всього близько сотні. Один із них — доктор біологічних наук Леонід Горобець. Він працює в Національному науково-природничому музеї НАН України, а ще читає лекції про те, чому важливо вивчати птахів, які жили на Землі в давні часи (наприклад, щоб зрозуміти зміни клімату), і веде науково-популярний блог «Стромата». Там можна прочитати про жука Гітлера, розміри датських котів різних епох і про схожість ламантинів зі слонами.
Учений розказує про палеоорнітологію: «Загалом, вивчення птахів дає розуміння, який рельєф і клімат були на певній території в давнину. Чисельність і ареал птахів залежить від похолодання і потепління, пояснює вчений. Наприклад, зараз рибалки скаржаться на засилля бакланів — вони завжди починають селитися вище по Дніпру, коли теплішає. Або лелеки — за часів Київської Русі ці птахи прилітали на територію України, бо було потепління, а в період похолодання лелека зникає, і навіть Сковорода описував його як птаха, про якого мало хто знає. Деякі птахи дуже привʼязані до середовища, наприклад, коли знаходите поруч кістки глухаря, то можна однозначно стверджувати, що тут був ялиновий ліс. Якщо знаходиш тетерука, то це означає, що на території були березові ліси. Птахи — чудові індикатори навколишнього середовища, тому що птах найменше згоден терпіти зміни: якщо щось змінилося — він узяв та й полетів собі. Фахіців із викопних птахів у всьому світі не більше сотні. Деякі з них більш затребувані, деякі менше. Наприклад, китайці виділяють великі гроші на дослідження птахів мезозойської ери, а більш «молодих», які жили 48—30 мільйонів років тому, китайці не вивчають, а відкидають у відвал. Поки птахи були динозаврами, вони всім цікаві, щойно вони перестали бути динозаврами і стали птахами — одразу інтерес зник. Та навіть ті, які жили тисячу років назад, як на мене, цікаві, але чомусь людям більше подобаються динозаври і мамонти».
На Луганщині жили крокодили та птахи з розмахом крил у чотири метри
Колись на місці сучасної України були субтропічні острови, які омивав прадавній океан Тетіс. «Але це було 48 мільйонів років тому, тож із відпусткою ми всі вже трохи запізнилися», — жартує Леонід. Один з найдавніших відомих на території України видів птахів — це пелагорнітиди з розмахом крил до чотирьох метрів, кієворніси, ітардіорніси та колімбікулюси. Їхні рештки знайшли під час розкопок на Луганщині. Завдяки дослідженням нових знахідок кієворніса вдалось встановити, що цей птах гніздився на далеких від материка островах, де не було ссавців. Так з’ясували, що відклади на території Києва та Луганщини сформувались не просто на узбережжі, а саме на узбережжі острова. На території сучасної Луганщини знайшли рештки двох видів пелагорнітид: дасорніса і лютетодонтоптерикса. Їхні рештки знаходять на всіх континентах, і вони досі породжують більше запитань, ніж відповідей. Щелепи цих істот були всіяні гострими зубоподібними виростами. Чи були ті утвори лише схожими на зуби, чи справді зубами — одностайної думки немає. Учені намагаються зрозуміти, як це можливо, адже зубів на той час у птахів уже не було. Якщо підтвердиться, що це саме зуби, а не щось інше, то відкриття буде дуже важливим для глибшого розуміння еволюції — нині вважається, що коли якась ознака у виду зникає, то вона більше не повертається.
Взагалі, щоб описати знайденого викопного птаха, треба знайти видовжені кістки або череп. За ними можна зробити висновок, що це за вид і коли він жив на певній території. Але, наприклад, ніяк не можна дізнатися колір птаха або іншої істоти: «У рідкісних випадках з динозаврами вдається дізнатися їхнє справжнє забарвлення, але переважно кольори залежать від фантазії науковців. Ми можемо знати, що якийсь вид був вкритий пірʼям, а якої саме воно будови — невідомо. У певної групи рептилій був пір’яний покрив, це абсолютно нормально, хоч і незвично. Коли починають казати, що тиранозавр був вкритий пірʼям, одразу ж з’являється мільйон знавців динозаврів, які кажуть: «А покажіть, де тиранозавр з пірʼям?» Але оскільки ми то там, то тут знаходимо динозаврів з пірʼям, є цілком логічним припустити, що більшість, а може і всі динозаври були з пірʼям, зокрема й тиранозаври. Учені неодноразово знаходили скелети з відбитками пірʼя, рештки маленьких динозаврів з опереним хвостом у бурштині тощо».
Про різні цікаві знахідки у вільний від роботи час Леонід пише у блозі «Стромата». Там є перекази різних досліджень, наукові меми та дивні історії з життя вчених: «Є така кісточка в ссавців, os penis — тобто кісточка статевого члена. Вона в багатьох є, в людей її якраз немає. Вона досить діагностична, і в Росії за нею описали, наприклад, новий вид кажана. А потім виявилося, що це не кістка нового виду кажанів, а фаланга пальця жаби. Отаке буває. Бувають помилки, а бувають і свідомі фальсифікації. Наприклад, російський вчений Сергій Пушкін описав новий вид жуків Дагестану, який потім виявився намальованим у фотошопі. Він, за великим рахунком, обманював сам себе, тому що жуків Дагестану досліджує тільки він один. Тож такі випадки дивні трапляються. Або є жук, названий на честь Гітлера. Так фанати Гітлера збирають цих комах собі на сувеніри — і вони тепер вимираючий вид. Коштує жучок дві тисячі євро. Взагалі, люди нерідко збирають дивні колекції. Наприклад, викопні рештки, які можуть бути радіоактивними. Якщо поруч з ними є стронцій, то у викопних кістках він заміщує кальцій. Кістка стає природною пасткою, в якій накопичується стронцій, і потім може давати радіоактивне випромінювання. Шахраї можуть видавати одні скамʼянілості за інші, давніші. Наприклад, бачу, продається кістка курки, якій там тисяча років, але при цьому на ній написано, що це миша пліоценова, якій 5 мільйонів років. Якось з Монголії нелегально привезли скелет динозавра і продали у США за десять мільйонів доларів. Монголія подала до суду, в результаті контрабандиста Америка посадила, а скелет забрала в музей. Людина, яка витратила десять мільйонів, залишилась ні з чим. Ну і Монголія, виходить, теж. (...) Я розумію, що найкоротший шлях до яхти і вілли — це бізнес. Але я не бізнесмен. Коли йдеш у науку, треба усвідомити, що безпосередньо наука буде давати зарплати не так багато, але в мене є вільний час, щоб викладати — цим і підзаробляти, і сіяти розумне, добре, вічне».
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією інформаційної платформи «Бабель»