View message

Учена пояснила, чому важливо вивчати кажанів та про загальну специфіку їхніх популяцій: «Це єдина група ссавців, яка володіє активним польотом. Також вони володіють ехолокацією, проте не всі види саме ультразвуковою. Загалом кажани — малодосліджена група. До певного часу не тільки в Україні, а й всюди у світі вони не те що були поза увагою, просто були складності для вивчення. Кажани — нічні тварини, їх нелегко побачити, треба знати місця, де вони живуть. Дослідження потребують певного інструментарію, іноді недешевого. І тому лише приблизно в 1960–1970-ті роки почався бум наукового інтересу до кажанів. В Україні були ті самі труднощі. Крім того, кажани не їстівні, а в СРСР у дослідженнях наголошували на «цінних у господарстві» тварин. Тому їх досліджували лише героїчні, я сказала б, одинаки. Закономірно, що про фауну кажанів України до певного часу було відомо дуже мало. (...) У Криму та на Закарпатті живе понад 20 видів кажанів, у Києві трапляється (не обов’язково живе постійно) 15 видів. Що зумовлює цю різницю? Екологічні та біотичні чинники середовища: харчування, міжвидова конкуренція, діяльність людини. У нас є дуже рідкісний вид — вечірниця гігантська, і в Києві його бачили в середині ХХ століття. Ми спільно з харків’янами проводили експедицію місцями, де тоді натрапляли на цього кажана, і не знайшли його. Лише потім, під час іншого дослідження, науковці зареєстрували його в Чорнобильській зоні. Є види-мігранти, які відлітають з Києва на зиму, повертаються навесні, приводять молодих, молоді стають на крило, і потім вони всі разом відлітають на південь. Проте точні шляхи міграції невідомі. (...) У світі існує понад 1300 видів кажанів, серед них є фруктоїдні, та всі види нашої фауни — комахоїдні. Тому взимку вони або впадають у сплячку, або мігрують. Щоб тварина змогла дожити до весни, вона має знайти собі відповідні сховища. Деякі види використовують підземелля, печери. А ті, що не навчилися жити в печерах, живуть у дуплах дерев. Там узимку холодно, і доводиться мігрувати в регіони, де зима тепліша. (...) Найбільша кількість видів — у Карпатах, на Поділлі та в Криму. Там найбільше сприятливих природних умов. Сказати, скільки саме цих тварин у нас живе, неможливо. Можна хіба що знати тренди — стабільна чи ні їхня чисельність. Такі заміри роблять, наприклад, у підземеллях: люди можуть потрапити туди й просто порахувати тварин. Це моніторингові програми, коли щороку проводиться облік, щоб знати зміну кількості кажанів у ключових точках.

Олена Годлевська також розказала як досліджують кажанів у Інституті зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України: «В Інституті працює з кажанами кілька людей — і я сказала б, що для України це взагалі багато. Головні напрями — морфологія, а також еволюційна історія кажанів, що її досліджує Ігор Дзеверін з колегами. З польових досліджень — інвентаризація фауни. Також моніторинг фауни, зокрема кажанів, — одне з наукових завдань команд заповідників та національних парків. Дослідження екології та поведінки рукокрилих. Дослідження впливу змін клімату на зміну фауни. Також нещодавно розпочалися прицільні дослідження міграцій. Це практично корисно, адже зараз будують багато вітроелектростанцій, які для мігруючих літаючих тварин не завжди безпечний об’єкт ландшафту. Потрібно володіти цією інформацією, щоб знати, де будувати вітряки або в які пори року їх вимикати. У нас ухвалено закон про обов’язкове проходження процедури оцінки впливу такого будівництва на довкілля. Усі кажани фауни Європи — тварини, що їх охороняють міжнародні конвенції, національні закони. Тому до них багато уваги щодо виконання такої оцінки».

Науковиця також пояснила, який зв’язок між кажанами та новим коронавірусом: «Зараз часто в інфопросторі виникає зв’язка «кажан — коронавірус». Відомі випадки, коли люди винищували їхні колонії, боячись інфекції. На щастя, не в Україні. Наразі взагалі не доведено, що нинішній коронавірус передався людям саме від кажанів. Так, він дуже подібний до коронавірусу одного з азійських видів підковиків, але той вірус не має протеїну, завдяки якому він потрапляє в клітини людей. Однак цей протеїн є в коронавірусів панголінів. Нині, коли ми кажемо «коронавірус», маємо на увазі саме SARS-CoV-2, а це дуже велика група вірусів. У принципі, у кожної групи тварин, у котячих, китоподібних, кажанів, у людей є свої коронавіруси. Ще під час епідемії першого SARS були припущення, що такі віруси можуть передавати людям кажани, і завдяки цьому рівень досліджень інфекцій кажанів став удвічі більшим, ніж для інших груп тварин. Тому закономірно, що кількість виявлених у них вірусів також більша — просто більше провели досліджень. Щодо MERS, то основним джерелом вірусу був верблюд. Припускається, що вірус Ебола пішов від кажанів, проте доказів цього також немає. У будь-якому разі під час контакту з дикими тваринами ми маємо дотримувати певних санітарних норм: надівати рукавички, тримати обличчя на певній відстані від них. Інша ситуація з «мокрим» ринком у Вухані: деякі дослідники припускають, що все почалося саме там. Це місце, де поруч перебуває велика кількість різних видів тварин у зовсім неналежних умовах. Там багато стресованих тварин, які зазвичай більше схильні до захворювань. І все це продає та вживає людина».

За інформацією журналу «Український тиждень»