View message

Наталія Атамась зауважує: «У зв’язку з тим, що у Верховній Раді України зареєстровано законопроект 3563, який пропонує введення законодавчої заборони перебування дітей на полюванні, виникло декілька публікацій, присвячених цій темі. (...) Нагадаю, що наразі в українському законодавстві, а саме у Законі України «Про захист тварин від жорстокого поводження» заборонена пропаганда мисливства в системі дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти. У палких дискусіях в інтернеті зоозахисники часто звинувачують мисливців у кровожерності, психічних відхиленнях, у тому, що вони насолоджуються жорстокістю та вбивством тварин. І постає законне питання: чи дійсно є зв’язок між мисливством та насиллям, які спричиняє конкретна людина і чи це дійсно може скерувати дитячу психіку у бік виховання жорстокості та зменшення емпатії? Це здається певною мірою логічним, але мої спроби знайти щось на цю тему у інтернеті, а саме в рецензованих наукових публікаціях з соціальної антропології, психології, соціології та поведінки людини були не дуже вдалими. Існує величезна кількість робіт, в основному проведених у США, Великобританії та Австралії, а також в інших цивілізованих країнах, які беззаперечно вказують на міцний зв’язок жорстокості до тварин і агресивної поведінки стосовно людей — від схильності до домашнього насильства до важких кримінальних злочинів. (...) Але у жодних з цих досліджень справа не стосувалася легального полювання (і нелегального також). Так, зокрема дослідження, яке пов’язує негативне відношення до тварин з відомою у психології «темною триадою» — нарцисизмом, макіавелізмом та психопатією, використовує у якості вимірювальної лінійки так звану Attitudes Towards the Treatment of Animals Scale (ATTAS). Згідно цієї шкали, бальній оцінці піддають дуже різні речі — від ставлення до вбивства тварин під час полювання до сексуального контакту з тваринами. Думаю, що найзапекліші ненависники мисливців погодяться, що між цими проявами — величезна прірва. У якій мірі саме допустимість для людини вбивства тварини на полюванні корелює з «темною тріадою» та іншими психічними абераціями у дослідженнях зі шкалою АТТАS неможливо окреслити. Тому і такі дослідження нічого не говорять про те, чи існує зв’язок між мисливством, проявами агресії та схильністю до насильства і психічними розладами. Єдина робота за темою, яку мені вдалося знайти, — це стаття професора Кліфтона П. Флінна (Clifton P. Flynn) щодо зв’язку між полюванням та рівнем насилля та вандалізму у підлітків, а саме студентів коледжів, у південних штатах Америки. Згідно дослідження Флінна, існує позитивна кореляція між тим, чи є підліток мисливцем, а особливо мисливцем, що вже вбивав тварин на полюванні, і схильністю до актів вандалізму у порівнянні з контрольною групою «не-мисливців». Однак не було знайдено жодного зв’язку між мисливством та насильницькими діями щодо особистості (бійки). Також «мисливці» були менш схильні до жорстокості щодо домашніх улюбленців та тварин-компаньонів, хоча значно більше схильні до вбивства диких немисливських тварин».

Учена підсумовує: «У Сполучених Штатах Америки, де дуже сильні мисливські традиції, асоціації мисливців та продавців зброї разом з ренджерськими службами щодо охорони дикої природи заохочують дітей з ранього віку до вміння володіти мисливською зброєю. Це викликає критику з боку зоозахисників та любителів природи, і тому правила поводження зі зброєю та навчання цьому дітей стають дедалі більш жорсткими та зарегульованими. Ніхто не віддає це на волю та досвід батьків-мисливців. І ось у цьому, на мій погляд, і є головна відмінність між мисливцям США і нашими. І головна відмінність між дитиною на полюванні у Штатах та в Україні. (...) Але справа не у тому, що полювання зробить дитину маньяком-вбивцею чи социопатом. Немає навіть досліджень, що воно знизить дитячу схильність до емпатії. Натомість справа скоріше у тому, що українське полювання зможе зробити дитину трупом. Скажіть, поклавши руку на серце, скільки у нас легальних мисливців, які жорстко дотримуються всіх правил безпеки на полюванні? Які на полюванні хоча б не вживають алкоголь? Щось мені підказує, що приблизно стільки, скільки водіїв на дорогах, що уважні, обережні, законослухняні і не беруть до рота ані краплини. Чи є у нас якась статистика щодо нещасних випадків на полюванні? У тому числі браконьєрському, адже ви не думаєте, що браконьєри не беруть на полювання своїх дітей, як це роблять законослухняні мисливці. Скільки батьків-мисливців і як вчать своїх дітей поводженню з мисливською зброєю? З якого віку? Чесно кажучі, у мене багато запитань, які стимулювало обговорення запропонованої законодавчої норми».

За інформацією платформи «Medium»