Що передбачає концепція сталого розвитку? Як наука допомагає боротись із глобальними та локальними екологічними проблемами? Як стихійні лиха в Карпатському регіоні пов’язані з хижацьким вирубуванням лісів і чому ліси життєво важливі для людства? Що робити, аби планета не захлинулась у відходах? Які проблеми науковці Академії вирішують для геологорозвідувальної, видобувної та переробної галузей? Як розвивається співпраця України з ЮНЕСКО, зокрема у справі створення біосферних резерватів? Про це й інше в інтерв’ю газеті «Урядовий кур’єр» (№144, 29 липня 2020 року) розповів віцепрезидент Національної академії наук України, директор Інституту теоретичної фізики імені М.М. Боголюбова НАН України академік Анатолій Загородній.  Академік НАН України Анатолій Загородній (фото: Пресслужба НАН України) |
Про відходи:
«…ми, науковці, не усуваємося від розв’язання актуальних проблем, але першість у цих питаннях – за органами центральної та місцевої влади, підприємцями й землевласниками. Найбільше, що ми можемо зробити, – підказати шляхи подолання проблем. У доробку вчених академії є ефективні технології для переробки токсичних твердих відходів, нафти й нафтопродуктів, очищення стічних вод, виготовлення паливних сумішей з біомаси із залученням осадів стічних вод, виробництва біовугілля з відходів біомаси, очищення та знезараження питної води, опріснення солоних вод, видобутку й утилізації біогазів зі звалищ, відновлення родючості ґрунтів. І таких прикладів десятки. <…>
Оскільки 70% відходів у нашій країні становлять відвали гірської видобувної промисловості, а паралельно з накопиченням відпрацьованої порожньої породи проблема тільки загострюється, то перспективності набуває ще один напрям досліджень, призначений задовольнити сировинні потреби економіки, екологізувати видобувну промисловість. Ідеться про технології виробництва високоякісних залізорудних концентратів із бідних залізних руд, а також із відходів гірничо-збагачувальних комбінатів. Завдяки нашим науковцям те, що раніше вважали відходами, стало сировиною. Це дає змогу істотно розширити мінерально-сировинну базу України та підвищити конкурентоспроможність продукції залізорудної промисловості. Вважаю це досягненням державного значення».
Про дослідження глобальних змін клімату:
«…кліматологи академії, залучені до Міжурядової групи експертів з питань змін клімату, групи з підготовки національно визначеного внеску України до Паризької угоди та міжнародної експертної групи Ad Hoc для підготовки неофіційної декларації з етичних принципів у галузі дослідження зміни клімату, розробили науково обґрунтовані рекомендації щодо розрахунків використання викопного палива, уточнення значення приросту біомаси за деревними породами та природними зонами і калібрування моделей динаміки вуглецю у ґрунтах. За активної участі наших науковців працюють міжвідомча робоча група з питань запровадження електроакумулююючих систем і робоча група з розроблення Національного плану дій з енергоефективності на період до 2030 року при Державному агентстві з енергоефективності та енергозбереження України, формується державна кліматична політика Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України. Проте повністю реалізувати зусилля наукових установ та інших організацій можна лише за наявності державної кліматичної програми та її відповідного фінансування».
Про один із напрямів співпраці з ЮНЕСКО:
«…найвагоміших результатів [у співпраці НАН України з цією організацією] досягнуто за програмою «Людина і біосфера» (МАБ). Ідеться про створення та забезпечення належного функціонування національної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Нині вона складається з восьми об’єктів, чотири резервати транскордонні, а два з них – трилатеральні, зокрема перший у світі польсько-словацько-український резерват «Східні Карпати». Торік Міжнародна координаційна рада МАБ-ЮНЕСКО затвердила транскордонний польсько-український біосферний резерват «Розточчя». За кількістю біосферних резерватів ЮНЕСКО Україна посідає восьме місце в Європі, а за їх абсолютною площею – 14-те. Здавалося б, непогано, проте за відносною площею біосферних резерватів ЮНЕСКО наша країна – територіально одна з найбільших у Європі – посідає аж 30-те місце із 35. Якщо в середньому в Європі площа біосферних резерватів становить близько 7% території, то в Україні – лише 1,2%».
Із повним текстом інтерв’ю можна ознайомитися
на сайті газети «Урядовий кур’єр».