Про вибух звіринецьких артилерійських складів 6 червня 1918 року й інші подібні випадки (на Подолі у Києві, в Одесі й Керчі), а також про те, як подібні техногенні катастрофи вплинули на українську історію, в ефірі програми «Сьогодні. Вдень» радіостанції «UA: Українське радіо» розповів науковий співробітник відділу історії Української революції (1917-1921 рр.) Інституту історії України НАН України кандидат історичних наук Віталій Скальський.
 Вибух артилерійських складів і пожежа на Звіринці в Києві (фотографія з німецького аероплана, 6 червня 1918 року) |
«Історія техногенних катастроф не є достатньо дослідженою. Хоча, як ми бачимо з останніх подій, це актуально. Можливо, історія вибухів і катастроф могла би щось підказати у майбутньому.
На Звіринці розміщувалися військові склади. Достеменно поки що не знаємо, що саме там зберігалося – селітра, порох чи набої. Скоріше, всього потроху. Як визначила Державна слідча комісія, вибух стався через необережність обслуговуючого персоналу. Слідчі дійшли висновку, що працівник цих складів вирішив відремонтувати один з ящиків із вибухівкою, взяв цвях і молоток, стукнув, вибухівка здетонувала і в результаті було фактично повністю знищено Звіринець, – говорить учений. – У той час Звіринець не був фешенебельним, це була робітнича околиця з дуже бідними і слабкими будівлями. Вибух стався близько 9:30 ранку. Люди саме прийшли на роботу, у всіх були відчинені вікна. У спогадах пишуть, що вибухова хвиля дісталася навіть Університету імені Святого Володимира (нині – червоний корпус Київського національного університету імені Тараса Шевченка) і там нібито повибивало шибки та двері. В епіцентрі вибуху опинився розташований неподалік Троїцький Іонинський монастир, загинули ченці. Загалом журналісти писали про 200 жертв. Потім у державному керівництві висловлювались ідеї про будівництво на Звіринці урядового центру, розташування резиденцій урядовців, але цього не сталося. Зараз там ботанічний сад [Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України]».
Історик також прокоментував припущення про те, чи послугував причиною вибуху теракт, спланований більшовиками: «За кілька днів мала бути підписана попередня мирна угода з Радянською Росією. У червні в Києві саме тривали переговори, була присутня радянська делегація. Вочевидь, так чи інакше це мусило вплинути на політичне життя. Не тільки гетьман Павло Скоропадський вважав, що це «справа рук більшовиків». Загалом по спогадах і публікаціях помітно, що у цьому були переконані й мешканці Києва. Але якихось документів, конкретних свідчень, розпоряджень бойовикам немає. Тому це залишається лише однією з версій, неофіційною», – сказав він.
Як наголосив Віталій Скальський, такі вибухи були непоодинокими: «За тиждень спалахнула пожежа, яка знищила значну частину дерев’яного Подолу. Подібні випадки стались у вересні в Одесі, де вибухнуло одне з підприємств, а також у Керчі. Керченську фортецю використовували як склад для евакуйованої з Петрограда вибухівки: коли у жовтні 1917 року в Петрограді відбувся більшовицький переворот – керівництво Петроградського військового округу почало вивозити звідти зброю до Керчі й інших місць, та оскільки Керченська фортеця не була розрахована на таку велику кількість зброї, то вибухівку скидали просто з колії на землю, де вона й залишалася. Є свідчення, що рівень освіти і фаховості більшовиків не дозволяв їм належним чином впорядкувати цю фортецю. Ба більше, більшовики розважалися пострілами по дверях складів. Якась куля могла влучити в ящик із вибухівкою. Тому причиною цих вибухів мені видається загальний безлад у суспільстві».
На думку науковця, такі події – як один із елементів дестабілізації – вплинули на втрату Україною державності.
Прослухати розмову можна за посиланням:
http://www.nrcu.gov.ua/news.html?newsID=93926 За інформацією радіостанції «UA : Українське радіо»