View message

Авторка статті зазначає: «Сучасний світ віддає перевагу підвищенню енергоефективності й використанню енергії з відновлюваних та альтернативних джерел. Цей перехід змінює не тільки технології виробництва енергії, а й кадрові потреби в енергетичному секторі та кваліфікаційні вимоги до працівників. То чи встигають кадри адаптуватися до змін? (...) У жовтні 2014-го уряд затвердив Національний план дій з відновлюваної енергетики до 2020 року. Цим документом було передбачено збільшення частки відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) у загальному балансі генерації електроенергії 2020 року до 11%, а 2035-го — до 25%. За оцінками експертів, уже цього року ми можемо виконати свою Енергетичну стратегію і досягнути 11% виробництва електроенергії з ВДЕ. (...) Україна також рухається в цьому тренді. 2018 року країна отримувала від вітру 47% чистої відновлювальної електроенергії. 2019 року частка сонячної енергії становила 52% від загальної генерації всіх джерел відновлювальної енергетики, а за темпами розвитку сонячної енергетики наша держава входить до десятки країн Європи. Тож цілком логічним є питання про обсяги зайнятості, що забезпечує «зелена» генерація України. З’ясуванню цього було присвячено дослідження «Створення робочих місць у сферах енергоефективності та відновлюваної енергетики в Україні», здійснене Європейсько-Українським енергетичним агентством у співпраці з Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) у червні 2020 року».

Далі Ірина Новак докладніше розглядає проблему зайнятості в енергетиці: «Зайнятість в енергетиці складається з прямих, непрямих та індукованих робочих місць. Пряма зайнятість — це робочі місця працівників, безпосередньо зайнятих на об’єктах виробництва електроенергії, а також їх постійних субпідрядників. Непряма зайнятість — це робочі місця персоналу, зайнятого повний час у ланцюжку постачання і в галузях, що постачають продукти і послуги для нього. Індукована зайнятість — це робочі місця, що створюються, коли виплати працівникам, зайнятим на прямих і непрямих робочих місцях, витрачаються у ширшій економіці при закупівлі товарів і послуг. Зайнятість працівників на будівництві та експлуатації сонячних електростанцій (СЕС) і вітряних електростанцій (ВЕС) в Україні в 2014–2019 роках було розраховано на основі методик Міжнародного агентства з відновлюваних джерел енергії (International Renewable Energy Agency, IRENA). Результати цих розрахунків показують, що за шість років сонячна та вітрова енергетика країни забезпечили зайнятість 45 тисяч працівників. Оскільки в Україні в цей період не було демонтовано жодної СЕС чи ВЕС, сумарний додатковий потенціал зайнятості на етапі зняття з експлуатації потужностей, введених у 2014–2019 роках, становитиме ще 2,5 тисячі працівників. (...) Соціально-економічний ефект зайнятості у галузі ВДЕ відображає розмір сплачених нею податків і соціальних внесків. За даними Державної податкової служби України, виробники електроенергії з відновлюваних джерел енергії в 2009–2019 роках перерахували до бюджету 93,62 млрд грн податків і внесків. З них надходження від податку на доходи фізичних осіб становили 3,59 млрд грн і єдиного соціального внеску — 2,81 млрд. Всього за десять років вугільна генерація принесла до держбюджету майже вдвічі менше коштів, ніж відновлювана енергетика. (...) Міжнародне агентство з відновлювальних джерел енергії наголошує, що забезпечення успішного розвитку ВДЕ потребує мінімізації політичних коливань від сильних заходів підтримки до агресивного стримування і має супроводжуватися реалізацією належної енергетичної політики, спрямованої, серед іншого, на збільшення зайнятості, забезпечення кваліфікаційного та професійного розвитку і підготовки працівників. При цьому належне поєднання заходів щодо сприяння та обмежень, заохочення іноземних інвестицій з нарощуванням внутрішніх можливостей повинне враховувати конкретні умови країни чи регіону. Отже, основні цілі національної політики зайнятості в контексті розвитку відновлюваної енергетики мають створювати умови для забезпечення справедливого переходу та пом’якшення наслідків структурних змін зайнятості при переході до відновлюваної енергетики та підвищенні енергоефективності. Однак це навряд чи вийде без належної оцінки можливостей зайнятості та засобів до існування, пов'язаних із доступом до енергії, включно із дослідженням гендерного виміру. Не менш важливими є вдосконалення знань про формування робочих місць у сфері відновлюваної енергетики й енергоефективності та вивчення потреб у навчанні працівників, зокрема у ланцюжках постачання».

За інформацією тижневика «Дзеркало тижня»