 Будівельні залишки Херсонеського городища |
Учена зазначає: «Херсонеське городище є залишками античного міста Херсонес Таврійський (за Візантії – Херсон). Виникло місто на мисі між Карантинною і Пісочною бухтами в його північно-східній частині навколо давнього порту, що продовжував функціонувати протягом всієї історії міста. У цій частині було знайдено найдавнішу античну кераміку останньої третини VI ст. до н.е., проте виникнення міста в цей час піддано критиці. Є підстави стверджувати про будівництво фортифікаційних споруд – стін із вежами і в’їздами вже у V ст. до н.е., але збережені будівельні залишки оборонних стін відносяться до ІІ чверті – середини IV ст. до н.е. і пов’язуються із ім’ям і постаттю Агасікла. Початково оборонні споруди відокремлювали землі північно-східного району Херсонеса із портом. На зламі IV ст. до н.е. територія міста збільшується більш ніж удвічі і будується нова фортифікація. У цей час створюється лінія стін із вежами і в’їздами на півдні і південному заході міста, будуються ворота в портовій частині. В ІІІ ст. до н.е. зводиться вежа Зенона – потужна кутова оборонна споруда, що захищала під’їзд до головних воріт в портову частину міста. В римський час близько ІІ ст. н.е. зводиться протейхізма – зовнішня захисна стіна, що утворюючи разом із основною стіною перибол, захищала в’їзд до головних воріт. Також повністю перебудовується припортовий район, там зводиться цитадель із преторієм і митниця зі складами, перебудовується і укріплюється вежа Зенона. У візантійських час оборонні споруди Херсона також зазнають кардинальної перебудови, змінюється система в’їздів і оборонних веж. Ця система функціонувала аж до загибелі Херсонеса на зламі XІV ст. від набігу татар. Попри відсутність будівельних залишків, доволі впевнено можна говорити про традиційне розташування теменоса (храмової ділянки) і агори (головної площі) в місті вже у IV ст. до н.е. – в центральній частині городища. В середні віки ці ділянки були забудовані житловими кварталами. Система вулиць Херсонеса демонструє класичний приклад античного міста, створеного за Гіподамовим планом: довгі поздовжні вулиці під прямим кутом перетинаються додатковими поперечними. Вулиці ділять міську забудову на квартали-інсули. Квартали забудовуються класичними античними будинками із андроном (внутнішнім двором). В кожному такому будинку було невеличке домашнє святилище. За християнських часів планування міста не змінюється, за винятком появи в кожному кварталі–інсулі невеликої каплиці. Замість зруйнованих античних храмів на теменосі в IV-VI ст. будуються християнські храми в візантійській архітектурній традиції в різних районах міста.
 Брукування римського часу головної вулиці Херсонеса, 2006 р. Фото Е.Кравченко. |
Головна вулиця Херсонеса функціонує і досі, як головна вулиця заповідника «Херсонес Таврійський». Вона починається від північного храму – перебудованої із античного хрому християнської базиліки, і проходить по центру уздовж всього городища до нинішніх південних воріт. Вздовж головної вулиці було знайдено залишки водопроводу, каналізаційних стоків, там лежали усі постаменти від статуй заслуженим громадянам і залишки декретів. Там же знайдено стелу із присягою громадян Херсонесу. В римський час головну вулицю було бруковано кам’яними плитами і це дотепер єдина в Україні брукована римська дорога. За Візантії південну частину головної вулиці багато разів ремонтували підсипками морської гальки на сміттєво-грунтовій подушці. Від частого використання колісного транспорту на вулиці утворювалася колійність, яка була простежена археологічними розкопками на ділянці біля великої цистерни Херсонеса. В Херсонесі був єдиний в Північному Причорномор’ї античний театр. Споруду театру було збудовано невдалік від головних воріт і це був класичний амфітеатр із театроном і скене із проскенієм. Театр було розраховано на 3000 глядачів, що мало відповідати усьому чоловічому населенню міста. Водозабезпечення в Херсонесі аж до VI ст. відбувалося через збір дощової води в домашні цистерни у дворах будинків і суспільні криниці на вулицях міста. Лище у VI ст. до н.е. цистерни у дворах засипають сміттям, що пов’язано із появою великої водозбірної цистерни-басейна в південно-східній частині міста. Вода до неї подавалась по керамічним трубам із гірського масиву Карагач і Сапун-гори через увесь Гераклейський півострів. За переказами, перерубавши ці водогони і позбавивши місто води наприкінці Х ст. захопив Херсон-Корсунь київський князь Володимир. Навколо Херсонеса розташовані його чисельні некрополі – кладовища. За християнських часів деякі з них, де були поховані перші вбиті язичниками християни, отримали статус святих місць. На самому ж городищі також відомі поховання, щоправда це не було системним явищем. Декілька могил опинилися в межах міста у зв’язку із перебудовою оборонних стін, самі стіни в різних частинах також містять низку нерядових поховань, пов’язаних із видатними людьми міста. Частина ранніх і ранньосередньовічних поховань, знайдених на території городища, пов’язані із його недостатньо жорстким раннім плануванням або якимись процесами, які призвели до відходу від загальноміської традиції виносу некрополів за межі міст. На Дівочій горі, що розташована упритул до городища Херсонеса, знаходиться одне із ранньохристиянських кладовищ міста. В середньовічних джерелах це місце відоме під назвою «Святі могили». Ймовірно, що там було поховано перших християн-мучеників, убитих місцевими язичниками. Згодом на цьому місці виникає підземна крипта, а потім і наземний храм. Цей ранньохристиянський поховально-поминальний комплекс, а згодом і монастир продовжує функціонувати за панування османів після загибелі Херсонеса-Херсона як обитель Богородиці Влахернської. На місці городища Херсонеса відомо чимало пам’яток доколонізаційного періоду від кам’яної доби до раннього залізного віку, але всі вони відомі за перевідкладеними у античних і середньовічних шарах знахідками. Спадковості між пам’ятками таврів на місці Херсонеса і виникненням античного міста не простежується».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією порталу «Голос Криму»