 |
Автор статті зазначає: «Епідемія коронавірусу в Україні, на жаль, йде одним з найгірших можливих сценаріїв. Найприкріше, що не допустити цього сценарію можна було досить елементарними адміністративними і пропагандистськими заходами, але, як то кажуть, маємо те, що маємо. Зараз важливо зрозуміти, якими втратами нам це загрожує і чого чекати найближчі місяці. Якщо схарактеризувати поточну ситуацію одним словом, то це буде слово неконтрольованість. Якою б спустошливою не була епідемія, найстрашнішою є не вона сама, а її неконтрольоване поширення. Контроль не означає, що епідемію вдається локалізувати в якомусь регіоні або домогтися стабілізації числа хворих. Контроль – це бігти на пів корпусу попереду епідемії і не допускати колапсу в жодному з елементів інфраструктури. Якщо кількість хворих з пневмонією зростає, то кількість ліжок з киснем має зростати швидше. Якщо одужуючих стає занадто багато, то потрібно на випередження приймати управлінські рішення, щоб вже здорові люди не сиділи тижнями в ізоляції у черзі на повторне тестування. Якщо зростає число смертей, то повинно зростати число бригад з копання могил, як би жахливо це не звучало. Україна повністю програла цей забіг. Ми вже навіть не намагаємося наздогнати епідемію:
– Не відомо ані реальна кількість хворих, ані реальні темпи їх приросту. Без цього неможливо зрозуміти, які заходи були б адекватними в цій ситуації. Можливо було б достатньо просто скасувати масові заходи, а можливо вже давно потрібен повний локдаун з пропусками для виходу по хліб;
– Точно невідомо кількість важкохворих і, що ще гірше, темпи зростання цієї кількості. Це навіть теоретично не дозволяє грати на випередження і завчасно збільшувати кількість ліжок в лікарнях, бригад для перевезення хворих, лабораторій для тестування і персоналу в лікарнях.
– Неможливо реалістично оцінити летальність і смертність. Як наслідок, незрозуміло скільки потрібно моргів, патологоанатомів і місць на кладовищах. В особливо уражених регіонах, таких як Нью-Йорк або Бергамо, виникали великі проблеми з логістикою тіл і їх похованням. Ми навіть не розуміємо чи загрожує нам це.
До появи вакцини єдиним способом хоч якось уповільнити розвиток епідемії є карантин. За минулі 7 місяців різні країни випробували найрізноманітніші моделі карантинних заходів, – від повного ігнорування проблеми, до введення тотального домашнього арешту. Уже можна з упевненістю сказати, що карантин працює. Більшості розвинених країн вдалося погасити першу хвилю епідемії і протриматися кілька літніх місяців на низькому рівні захворюваності. У той же час стало очевидно, що тотальний локдаун з введенням режиму домашнього арешту для всього населення - погана стратегія, яка може принести більше шкоди, ніж користі. Оптимальною виглядає компромісна стратегія, яка обмежує масові скупчення людей і їх тривале перебування в замкнутих просторах».
Далі Семен Єсилевський залучає досвід Бразилії, де вдалося провести найповніші на сьогоднішній день наукові дослідження розвитку епідемії в ситуації практично повного ігнорування будь-яких карантинних заходів.
Після компаративного аналізу вчений робить висновок: «Україна зараз знаходиться в розпалі експоненційної фази першої хвилі епідемії. Ми відстаємо від Європи на 4-5 місяців і переживаємо той етап, який був у всім відомому Бергамо в квітні. Карантинних заходів в Україні на сьогодні немає ніяких. (...) Потужності тестування безнадійно відстали від динаміки числа нових випадків. Всі лікарні будуть заповнені в найближчі тижні, а ліжок з киснем в деяких регіонах не вистачає вже зараз. Запроваджувати жорсткіші механізми або навіть локдаун до виборів точно не будуть, а після них в цьому вже не буде особливого сенсу. (...) Таким чином ми перебуваємо в стані планового апокаліпсису – всі розумні люди розуміють, що буде далі, але немає ніякого способу цьому запобігти або хоча б пом'якшити наслідки. Станом на сьогодні (5 жовтня) в Україні офіційно інфіковано 230 000 людей. З огляду на ганебно низький рівень тестування, недоступність безкоштовних тестів для більшості населення і цілковитий бардак в первинній діагностиці, реальне число перевищує ці дані в 10-20 разів. Тобто можна очікувати, що в реальності зараз хворіють або вже перехворіли від 2 до 5 млн людей. Якщо орієнтуватися на приклад Бразилії, то експоненціальний спалах закінчиться на показнику 20-25 млн перехворівших (50-60% населення). До закінчення кошмару нам залишився ще цілий порядок величини. Якщо зараз у вашому оточенні 2-3 знайомих з ковідом, то в кінці епідемії їх буде 20-30, включаючи, з великою ймовірністю, вас самих і ваших близьких. Скільки часу займе планове завершення апокаліпсису? Це вкрай складно прогнозувати, оскільки ми не знаємо точного репродуктивного числа і не уявляємо скільки у нас реальних носіїв в різних соціальних групах і регіонах. У Манаусі повний цикл тривав близько 6 місяців. Оскільки ми, фактично, увійшли в експонентну фазу в липні-серпні, то є шанси, що найбільш уражені регіони можуть «відстрілятися» вже до нового року. (...) Можливо станеться так, що Україні не особливо буде потрібна вакцина від ковіда. На той час, коли вона з'явиться (а це весна-літо 2021 року), у нас може бути вже сформований колективний імунітет за бразильським сценарієм. Заплатимо ми за це приблизно сотнею тисяч людських життів, повним колапсом медицини і непрогнозованими наслідками паніки, яка з великою ймовірністю виникне ближче до піка епідемії, коли до всіх вже остаточно дійде, що COVID-19 – це реальна смертельна небезпека. Думаю, що всім адекватним людям дуже хочеться дотягнути-таки до появи вакцини не граючи в російську рулетку зі смертю. На жаль, від кожного з нас залежить гнітюче мало. Ми можемо тільки спробувати максимально ізолювати себе. Рекомендації залишаються все ті ж:
– Респіратор FFP3 в будь-яких закритих приміщеннях, починаючи ліфтом і закінчуючи транспортом, а також всюди на відкритому повітрі, де не можна тримати дистанцію 2 метри і більше;
– Максимально уникати скупчень людей: годин пік в транспорті, масових заходів, ресторанів, клубів;
– По можливості, домашнє навчання для дітей і віддалена робота для себе;
– По можливості, максимальна ізоляція людей з груп ризику.
Хай допоможе нам теорія ймовірності...».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією освітнього порталу «Medium»