View message

Щодо стану демократії в Україні член-кореспондент НАН України Євген Головаха зазначає: «Я вважаю, що ми все-таки мусимо дотримуватися концепції представницької демократії. Хай мінімалістської. Це поки все, що в наших умовах можливе. Умови для розвиненої, так званої партисипативної демократії, коли люди не тільки беруть участь у виборах, а й можуть впливати на владу, контролюючи її з допомогою інструментів громадянського суспільства, в нас тільки зароджуються. Коли-небудь це станеться. І тоді від мінімалістської представницької ми перейдемо до розгорнутої розвиненої демократії. Але відступати від цієї позиції не можна. Не можна спокушатися прямою демократією, яка зароджувалася в давньогрецькому полісі і яку великий мислитель Платон називав «владою заздрісних бідняків». А не менш видатний філософ Арістотель — гіршою формою правління, котра в результаті призводить до охлократії, а та, своєю чергою, — до повного хаосу й розорення полісів. Із прямою демократією слід бути обережнішими. (...) Мінімалістська демократія в Україні — дуже важлива відмінність, яка дає надію на те, що ми справді розвиватимемося. І ми потихеньку розвиваємося. Вже з'являються громадські організації, які поступово починають контролювати державу. На відміну від 1990-х, вони стають реальними. Це — перше. А друге — схильність до контролю над державою за 30 років в українців істотно зросла. Це можна побачити в наших моніторингах. Якщо колись можливість контролювати владу люди оцінювали на три бали з п'яти, то тепер ця цінність зросла майже на бал. Істотні зміни відбулися після 2014-го, коли люди стали розуміти, що можуть впливати на владу, і це дуже важливо. Щось у нашій країні змінюється, в цьому смислі. Але дуже повільно й непослідовно. (...) Наші моніторинги показують, що за майже 30 років аномічно деморалізованих людей стало менше, проте ненабагато. Анемічно деморалізована все ще більшість населення. Так важко дався перехід до демократії. І мораль у нас відповідає суспільству, в якому розкладаються традиційні норми, приходить свобода, з якою невідомо що робити. В якій, як відомо, спочатку перемагають тільки сильні й нахабні і лише потім починають формуватися правила, котрі обмежують їхню сваволю. (...) Системні зміни можуть відбутися тоді, коли нагромадиться критична маса таких форм здійснення представницької демократії. Представниками громадянського суспільства (тобто тими, хто бере хоч якусь участь у житті громадянського суспільства будь-яких форм) у нас сьогодні є 22% населення. А починалося з 17%. За 30 років — плюс 5%. У теорії ж сучасних розвинених демократій вважається, що таких людей, які беруть участь у житті бодай однієї недержавної громадської організації, має бути більшість. Тоді люди захищені».

Учений також розповів про те, яким він бачить майбутнє світової демократії: «Розвинені країни подолають нинішню кризу класичної форми представницької демократії, яку великою мірою замінить електронна демократія. Люди вирішуватимуть у мережевих спільнотах багато проблем, яких не змогли вирішити в офлайні. Це концепція просунутих політологів. Є ще одна чудова демократія, котра, сподіваюся, переможе. Особисто я називаю це консенсусною культурою спілкування і взаємин між соціальними групами. У світовій політичній думці це називається агоністичною демократією. Автор її концепції — Шанталь Муфф. На відміну від антагонізму, коли боротьба точиться між політичними опонентами — ворогами, при агонізмі конфліктуючі сторони переходять зі статусу ворогів у статус суперників. Це означає, що, попри свою участь у конфлікті, сторони вважають себе належними до єдиного символічного простору, всередині якого й точиться конфлікт. Боротьба націлена не на взаємознищення, як це завжди відбувається в нас і зараз — у США, а на реалізацію демократичних процесів. Противник розглядається не як ворог, а як суперник, із яким є точки дотику. Згідно з концепцією Муфф, завдання агоністичної демократії полягає в тому, щоб трансформувати антагонізм в агонізм, який будується на поважанні принципів свободи та рівності громадян, а також на взаємному визнанні всіма права кожного мати власні погляди й захищати власні інтереси, навіть якщо вони суперечать нашим. Ця ідея мені подобається. Цікавою мені здається також ідея громадянсько-асоціативної демократії, де провідне місце починає займати етична спільнота громадян. Коли немає чітких ідейних меж і громадяни різних поглядів здатні взаємодіяти в асоціаціях. Що може стати не засобом прийняття рішень, а способом протистояння адміністративній державній політиці, якщо нею зловживають. Ми мусимо знаходити спільні точки дотику. Маючи різні політичні погляди, громадяни об'єднуються, коли треба обмежити свавілля влади. Усе це я називаю формуванням консенсусної культури, коли враховуються і сила більшості, й інтереси меншості, і навіть інтереси одиниць. Консенсус — це коли визнають рішення, практично, всі. Коли немає ущемлених. Ось це могло б бути перспективою майбутньої демократії. Якщо земля не перегріється».

Учений також прокоментував нинішнє ставлення українців до пандемії: «Спочатку, коли мене запитували, я казав, що, крім тяжких наслідків, будуть і позитивні зміни. Я прогнозував, що люди стануть більш дисциплінованими. У нашій психології самодисципліни дуже мало. Занадто довго в нас була палична дисципліна, нас дисциплінували партійні чиновники. Я думав — ми самі себе примушуватимемо виконувати всі потрібні дії, щоб уберегтися від інфекції. На жаль, як засвідчив досвід, ми до цього не прийшли. Далося взнаки, що українці все-таки переважно фаталісти. Колись я проводив дослідження на фаталізм. Суть запитань зводилася до «можеш щось зробити — чи судилося?». Українці частіше вибирали «судилося». На жаль, у більшості людей таке ставлення й до хвороби. Маски носить меншість, незважаючи на дуже небезпечні наслідки. Самодисципліна поки що не формується. Хоча, зазначу, я брав участь у прес-конференції, і всі журналісти сиділи в масках, не знімали їх. Так, це були молоді, прогресивні й більш свідомі люди. Але для мене це позитивний момент. Важливо, щоб молодь прийшла до самодисципліни. Ми не можемо повторно зупинити економіку, але мусимо закликати людей до самодисципліни. (...) Ми сам на сам із вірусом, а не з владою. Вірусу влада до лампочки. Носіть маски, дотримуйтеся дистанції, особливо в публічних місцях. Хоч би якою була влада, бережіть себе, дітей та своїх старих. Ось і все».

За інформацією інформаційного агентства «Дзеркало тижня»