|
Автор статті зазначає: «Сучасна наука стала жертвою власної ефективності. За останні сто років науковий метод дав такий колосальний стусан розвитку цивілізації, що в науку вкладали все більше і більше ресурсів, чекаючи від неї все більше і більше віддачі. Віддача дійсно зростає досі, але від самої науки, в тому розумінні, в якому її досі описують в підручниках, залишилося гнітюче мало. Спочатку науковий метод був інструментом для ефективного, об'єктивного і несуперечливого пізнання світу. Зараз же від вченого вимагають, ні багато ні мало, бути "драйвером інноваційної економіки". Такий зсув парадигми від абстрактного пізнання до приземленого обслуговування бізнесу, неминуче призвів до ситуації, коли навіть від фундаментальної науки починають вимагати користі "для тваринництва". Понад це, в ряді країн фінансування науки в буквальному сенсі здійснюється за принципом "тваринництво або смерть” - не пообіцявши збільшення надоїв і зростання відсотка жирів у маслі неможливо розраховувати на грантове фінансування. Проблема в тому, що сучасному вченому потрібно постійно багато-багато обіцяти і хоча б частину з цього виконувати. Потрібно "гнати продукт", дуже-дуже багато продукту: хайпових статей, пресрелізів, патентів, ідей для стартапів. Ніколи озирнутися, перепочити та по-справжньому зануритися в якусь проблему. Постійні обіцянки "користі для тваринництва" неминуче призводять до поверховості. (...) Гарною ілюстрацією є "математична біологія", яка була популярна років 15-20 тому. Ідея полягала в тому, що для біологічних феноменів створювалися спрощені фізичні моделі, які потім досліджувалися звичайними для теоретичної фізики методами: стійкість, кількість стаціонарних станів, залежність поведінки від параметрів, нетривіальні динамічні режими тощо. Досить часто за такого аналізу вдавалося знаходити дійсно цікаві фізичні механізми біологічних явищ. А потім ця дисципліна стала немодною і просто зійшла нанівець. Виною тому став шалений темп сучасної науки про життя. Сучасна біологія, біомедицина та фармакологія працюють в такому темпі, що фізикам встигнути за ними неможливо. Поки фізик не поспішаючи будує модель поведінки певного білка біологи вже знайшли двадцять п'ять його гомологів, провели скринінг сотні мутантів, зробили нокаутну мишку (яка померла з цікавими симптомами), надрукувалися в Science і зайнялися наступним білком. Коли фізик доходить до результатів своєї моделі виявляється, що об'єкт уже давно не актуальний і з ним «все зрозуміло». (...) Сміх сміхом, але ця тенденція в life sciences останнім часом реально лякає. Тренд на об'єкти досліджень змінюється калейдоскопічно, а вихід однієї статті в Nature часто означає, що тема вже «закрита» і тут нема чого ловити. Об'єкти досліджуються поверхово і тут же виходять з моди так швидко, що фізики не встигають за них зачепитися».
Наостанок автор підсумовує: «Ніяких нових теоретичних узагальнень в біології можна вже не чекати. Молекулярне моделювання зараз розглядається як повноцінний метод комплементарний експерименту і, природно, експериментатори наївно вважають, що моделювання можна робити дуже швидко. Щоб зробити дійсно добротну молекулярну модель нетривіальної системи потрібно від кількох місяців до кількох років роботи грамотного фахівця з парою аспірантів і студентів. Можна зробити і швидше, але це буде халтура, якій не можна довіряти. Вал цієї халтури зараз захлинув все основні тематичні журнали. Крім того, сучасне комп'ютерне моделювання стало жертвою ілюзії низького порогу входу в IT. Без глибокого розуміння описуваних фізичних явищ моделювання є дуже хорошим способом генерації сміттєвих результатів і безцільного підвищення ентропії всесвіту. Якщо це сміття хоч якось натягується на експерименти в модній на цей час тематиці, то воно десь публікується і назавжди забувається. Якщо не натягується, то забувається відразу. Вже давно висловлюються небезпідставні побоювання, що через такі дилетантизм і халтури методу скоро просто перестануть довіряти. Втішає те, що експоненціальне зростання рано чи пізно призводить до обвалу. Першим дзвіночком став нещодавній різкий поворот фармакології від розробки нових діючих речовин до детального вивчення і поліпшення вже існуючих. Далі, мабуть, стомляться молекулярні біологи і перейдуть до осілого способу життя з детальним вивченням всього того зоопарку, який вони встигли наплодити. А тут і ми, фізики, з сокирою тобто, вибачте, з теоретичними моделями. Шкода що до цього загине ще багато бідних лабораторних мишок».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією платформи «Medium»