13 листопада 2020 року на сайті міжнародного громадсько-політичного тижневика “Дзеркало тижня” було опубліковано статтю старшого наукового співробітника сектору міжнародних фінансових досліджень Інституту економіки та прогнозування НАН України кандидата економічних наук Євгенія Редзюка. У ній автор аналізує перспективи відновлення фінансово-економічної активності у світі й Україні в умовах посилення пандемії COVID-19.
“Швидкого економічного відновлення від наслідків пандемії COVID-19 не буде — надто великим шоком вона стала для світової економіки й економіки ЄС. А нова хвиля пандемії в жовтні-листопаді 2020 року призводить до ще більших збоїв, оскільки потребує нових заборон та обмежень”, - йдеться на початку публікації.
Як зазначає експерт, порівняно з економічним прогнозом на літо 2020 року прогнози зростання як для зони євро, так і для ЄС трохи вищі на 2020-й і нижчі на 2021-й. Не очікується, що виробництво як у зоні євро, так і в ЄС відновиться 2022 року до свого допандемічного рівня.
“У цілому невизначеності й ризики, пов’язані з економічним прогнозом на осінь 2020 року, залишаються виключно великими. Основний ризик, пов’язаний із загостренням пандемії, потребує ширших суворих заходів у сфері громадської охорони здоров’я і призводить до більш серйозних і довгострокових наслідків для економіки. Також існують ризики того, що наслідки, спричинені пандемією COVID-19 у світовій економіці, такі як банкрутства, тривале безробіття та збої в постачаннях, можуть бути дедалі глибшими і значнішими. На європейську економіку суттєво можуть вплинути й глобальні негативні тенденції, якщо світова економіка і торгівля відновляться менше, ніж прогнозувалося, або, якщо торговельна напруженість у світі посилиться”,- пише Євгеній Редзюк.
Експерт також зазначає, що існуюча криза діє на економіки різних країн світу неоднаково: “Країни з ринком, що формується, і країни, що розвиваються, до яких належить і Україна, перебувають під більшим тиском цієї кризи, при цьому інструменти, ресурси та інституціональні умови для ефективної антикризової боротьби у них майже відсутні або суттєво обмежені. Ці країни стабільно зростали протягом двох десятиліть до пандемії COVID-19; це дозволило домогтися в більшості з них успіхів у зниженні рівня бідності та збільшенні тривалості життя. Але пандемія ставить під загрозу значну частину цього прогресу, одночасно збільшуючи розрив між багатими і бідними країнами світу”.
Євгеній Редзюк наголошує, що методи реагування на виклики епідемії розвиненими країнами світу та країнами, що розвиваються, суттєво впливають на перспективи функціонування фінансово-економічного середовища України. Важливе значення у цей складний період має й те, наскільки український Уряд і НБУ діють злагоджено і ефективно.
“Україні необхідно припиняти надшкідливу під час пандемії практику хаосу і неузгодженості в державному секторі управління та формувати комплексну стратегію захисту від пандемії COVID-19 населення і бізнес-структур, особливо тих категорій населення і сфер діяльності, що найбільше постраждали. Перш за все необхідно забезпечити фінансуванням медиків, систему тестування на COVID-19, чіткі протоколи якісного медичного обслуговування, превентивні заходи і стандарти охорони здоров’я під час пандемії”, - пише експерт. Крім того, на думку Євгенія Редзюка, провідними фінансово-економічними інструментами під час пандемії COVID-19 і в післякризовий період є такі:
1) активізація фіскально-монетарного та фінансово-інвестиційного механізму стимулювання попиту у населення й бізнес-структур, а також підтримка достатньої ліквідності в банках і компаніях;
2) подальше зниження облікової ставки НБУ;
3) своєчасні валютні інтервенції;
4) перегляд і покращення резервних норм для банків і страхових організацій;
5) надання ширших можливостей проводити операції репо з цінними паперами;
6) впровадження програми надання пропозицій і викупу державних облігацій для підтримки і поглиблення вітчизняного фінансового ринку;
7) надання боргових відстрочок або компенсаційних механізмів для найбільш постраждалих сфер діяльності (пасажирські перевезення, туризм, ресторанно-готельний бізнес, сфера обслуговування і розваг тощо);
8) впровадження цільових програм перепідготовки безробітних під перспективні сфери діяльності (програмування та обслуговування ІТ-сфери, декарбонізоване виробництво, фармацевтика, робототехніка, біотехнологічне виробництво, вирощування екологічно чистої та унікальної продукції тощо);
9) надання відстрочки за податковими зобов’язаннями для найбільш постраждалих сфер діяльності;
10) впровадження державних програм підтримки і супроводження експорту несировинного бізнесу (активізація торгово-економічних представництв при посольствах, допомога в логістиці, страхуванні та ін.).
Ознайомитися з повним текстом статті