Незабаром у місті Острог (на Рівненщині) відбудеться шоста з семи дискусій «Національний діалог» – це захід проводить Міністерство культури та інформаційної політики України. Дискусія буде присвячена темі релігії. За задумом організаторів, такі загальнонаціональні дискусії інтелектуалів та представників громадянського суспільства на найбільш дражливі для українського суспільства теми (а вже відбулися круглі столи, присвячені культурі діалогу, мові, історії, екології й темі щастя) допоможуть нашому досить поляризованому суспільству знайти діалог. А кінцевою метою цього діалогу його організатором Олесем Донієм заявлені такі цілі, як консолідація суспільства, спротив російській агресії та світоглядна реформація.
Модератором наступного круглого столу буде релігієзнавець, який два роки провів у застінках ДНР, – Ігор Козловський.
Учений розповів, які надії він покладає на цей захід: «Національні круглі столи – цікава ідея, і в ній є кілька рівнів. Національний круглий стіл має широке розуміння, недарма першою темою започаткованої ним дискусії була культура діалогу – щоб встановити певні стандарти та певні рамки, в яких ми можемо говорити. Бо вихід за рамки – не є конструктивна розмова. Ми різні, ми маємо безліч регіональних ідентичностей, безліч різних історичних пам’ятей, це особливість нашої України. Ми світська поліконфесійна держава, на деяких територіях – навіть мультирелігійна. Це все так чи інакше ставить перед нами виклик: як у цьому різноманітті досягти єдності? Зрозуміло, що провідним гаслом Євросоюзу було: єдність у різноманітті. Проблеми консолідації були не тільки у нас. У Німеччині Баварія – не Саксонія, у Франції психологічно та ментально Південь – не Північ. І розмовляють інакше, й думають. Італія виникала з клаптиків, які мали дуже віддалене уявлення про майбутнє Італії. П’ємонтська мова – споріднена із каталонською в Іспанії й не є близькою до італійської. Перший прем’єр-міністр Італії не знав італійської мови, але сказав, що ми, італійці, повинні розмовляти італійською. Як об’єднати Неаполь та Венецію? Це ж майже різні етноси. Але все ж таки вдалося. Це — нормально: в регіонах кожна культура формується в свій спосіб під впливом інших чинників. Єдність – у різноманітті, але для цього потрібний діалог. (...) Чому важливі національні круглі столи? Там нема представників політики чи конфесій, там будуть науковці. І для того, щоб ми дійшли до якогось рішення, нам треба правильно поставити запитання. А для того, щоб поставити правильно запитання, слід послухати зовнішніх спостерігачів. А серед них можуть бути люди з різним бекграундом. І там будуть вчені, які стоять на позиції УПЦ МП. Вони будуть обґрунтовувати позицію не лише емоційно (хоча це буде присутнє), але аргументи повинні бути когнітивні (раціональні). Наскільки цей шлях буде шляхом єднання (не плутати з об’єднанням, бо єднання – процес, який не передбачає руйнацію якихось зі структур, а єднання заради любові) – побачимо. Релігійний простір віддзеркалює практично всі проблеми, які є в суспільстві. І будь-які релігійні спільноти мають ті ж хвороби, що й секулярне суспільство. Це стосується і внутрішніх ситуацій, які пов’язані з людиною, з розумінням віри. (...) Зрозуміло, що є проблеми, які накопичилися під час певного релігійного ренесансу після руйнації колишнього Радянського Союзу, за роки незалежності. Релігійний простір, який є спільним простором для всіх релігійних спільнот, він деким розглядається як певний такий полігон змагань – хто кращий, хто більше відповідає тим засадничим постулатам, які є в тому чи іншому розумінні Святого Письма, або взагалі – своєї системи, конфесійної. І це й призвело, наприклад, до тих проблем, які є між різними гілками українського православ’я. І ця проблема не вирішена. Хоча я також повторюю постійно за Вселенським Патріархом, що при цьому проблема розколу в Україні вирішена. Тому що головна проблема – це була проблема канонічності».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією ресурсу «Укрінформ»