У липні 2020 року «Українська правда» разом із закритим бізнес-клубом CEO Club заснувала «Editor’s club» – інтелектуально-дискусійний клуб, який має на меті формувати культуру діалогу та підтримувати незалежну журналістику. Цього разу на дискусії обговорили демографічні процеси – чому українці їдуть з країни, скільки з них повертаються та чи вдається після еміграції реалізувати себе вдома.
Своїми думками поділилися:
– демограф, член-кореспондент НАН України Олександр Гладун;
– українська науковиця (у 2005-му, після 13 років життя у США, повернулась в Україну) Наталія Шульга;
– прессекретар Єврейської громади Києва (у 2019 році, після короткої 2-місячної еміграції в Ізраїль, повернувся в Україну) Леонід Барац.
Дискусію модерувала головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва.
Олександр Гладун робить припущення стосовно того, яким буде населення України за 30 років: «За роки незалежності в нас сформувалась система маятникової трудової міграції, яка особливо розвинулась в останні роки. Тобто люди їздять на заробітки, заробляють гроші, пересилають їх, а потім повертаються. Скільки з них лишається на постійне проживання – сказати дуже важко, тому що з 2001 року ми не маємо перепису населення, а ті люди, які поїхали і залишились, не потрапляють у міграційний облік як такі, що вибули з території України. Тобто проблема з цифрами існує, і без активних зусиль влади остаточні цифри ми ніколи не будемо мати. За оцінками нашого інституту, з початку цього століття, після перепису 2001 року, з України виїхали близько мільйона людей. Це ті люди, які виїхали і залишились. Формат "попрацювали-повернулись" раніше був притаманний Заходу Україні, вони більше їздили в країни Західної Європи, Схід України – в Росію.
Але більшість людей поверталась і зараз повертається. Зараз нова форма трудової зайнятості – вахтовий метод. Коли Радянський Союз освоював Сибір і нафтові родовища, людей на два-три тижні літаками возили туди й повертали назад – приблизно така ж картина, коли зараз українці працюють у сільському господарстві чи доглядають за старими людьми. Зараз іде боротьба за фахівців. Польща змінює закони, щоб дати українцям можливість там працювати – щоб сплачували податки і роботодавці, і зайняті працівники. Чехія, Словаччина – теж пом’якшують усі умови. Найбільш міграційно активна частина населення – це молодь до 35 років, завжди так було. Зараз верхня межа трудової міграції вже 45-50, тому що люди їдуть попрацювати і повертаються. Щодо освіти. Україна доволі освічена країна, рівень освіти зростає, тому справді – у складі мігрантів буде більше людей з вищою освітою. Якщо немає екстраординарних подій, на кшталт війни, у всіх країнах світу головна причина міграції – економічна. Тобто щоб утримувати населення в країні, треба вирішувати економічні проблеми. Найбільша міграційна активність, коли люди виїздили закордон, була на початку незалежності. Потім це пішло хвилями: то більше, то менше. Велика міграційна активність була у 2014 році, коли багато людей виїхало у зв’язку з війною у прикордонні країни. Буквально по всіх країнах, з якими межує Україна, було збільшення мігрантів, зокрема і в Росії. Частина з них повернулась, частина залишилась. Зараз ми розробляємо два варіанти демографічного прогнозу: один по території, яка контролюється урядом, другий – по всій території з урахуванням Криму і ОРДЛО. Якщо брати діапазон різних прогнозів, приблизно у 2050 році буде 32-35 мільйонів людей в країні, це з Кримом і з Донбасом. Ситуація доволі загрозлива. Міць будь-якої країни визначається економічним становищем і чисельністю населення. Якби наш демографічний потенціал був більшим, ми були б більш економічно більш розвинуті, то Росія б на нас просто не полізла. Скорочення чисельності населення може призвести до зміни етнічного портрета. Щодо статево-вікового портрета: у нас жінки переважають чоловіків – ця тенденція йде ще з Другої світової війни і не змінюється. У цілому нація старіє. У нас зараз 24% населення старше 60 років. А до 15 років – десь 15%. Ця диспропорція викликає багато економічних і соціальних проблем, з якими треба працювати. Старіння населення – це загальносвітовий процес. Країни Західної Європи "старші" ніж ми. Що в такій ситуації робити? Я не економіст, але дещо лежить на поверхні – не треба красти. Ми чуємо, які мільярди втрачаються на митниці, скрутки і так далі – цих грошей вистачило б, щоб підтримати населення і створити додаткові робочі місця. Чесність – це не тільки моральна категорія, це економічна категорія. Якби люди нормально працювали і сплачували податки, то ми б жили краще. Ті, хто отримують пристойну зарплату в Україні, зокрема фахівці ІТ-сфери, не виїздять, їх усе влаштовує. Якщо їхню зарплату в іноземній валюті перевести в гривні, тут цілком пристойно можна жити. Мене лякає скорочення чисельності населення, але ми як демографи не бачимо конкретних заходів, які зараз можуть вплинути на демографічну ситуацію. Ми торкнулись тільки одного питання – міграції, але найбільше скорочення населення в нас іде за рахунок природного чинника – перевищення смертності над народжуваністю. З 1991 року в нас відбулось катастрофічне скорочення народжуваності. Суспільство перейшло на нову репродуктивну модель: зміщення календаря народження в старші вікові групи і зменшення кількості дітей, які народжуються. Скоро ми дійдемо до того, що на одного народженого буде двоє померлих. Якщо взяти кілька минулих років, у нас 10 жінок народжують 13 дітей. Щоб стабілізувати чисельність населення за рахунок природного чинника, треба щоб 10 жінок народжувати 21-22 дитини. Тоді чисельність населення не буде скорочуватись. У європейських країнах 10 жінок народжують 15-16 дітей, і там теж є проблеми, які вони вирішують за рахунок міграції. Зокрема відкривають ринки праці для українців, громадян інших країн, щоб вони там просто залишились. Одна з категорій, яку вони заохочують залишатись, це студенти, які їдуть на навчання. У різних країнах по-різному, але вони дають від одного року до трьох, щоб вони знайшли собі роботу в цій країні. Демографічною мовою – це люди репродуктивного віку, і це теж вплине на рівень народжуваності в країні, на рівень старіння».
Ознайомитися з повним конспектом дискусії За інформацією ресурсу «Українська правда»