Учений розповів про про стан українського гуманітарного поля й гуманітаристики, філософського знання та досліджень, про важливість перекладів інтелектуальної літератури, особливо в умовах економічної стагнації та пандемії.
Тарас Лютиий розповів як він бачить трансформацію українського гуманітарного поля за останні 30 років: «Після радянських часів спостерігається кардинальний перехід. Гуманітаристика перестала бути в полі впливу однієї ідеології, зокрема тоталітарної. Починає з’являтися вільна думка (і тут байдуже, кому вона належить), що не цензурується, від неї не вимагається жодної «дистильованості». Але цей перехід не був дискретним: мовляв, щойно зникає однополярність ідеології — і наша гуманітаристика враз цвіте буйним цвітом. Із занедбаного стану не може виникнути щось більш-менш потужне. Сьогодні завдання полягає в тому, щоб крок за кроком створювати гуманітарне поле. Тобто не лише інституціалізоване (де повноцінно діють університети, дослідницькі центри, водночас державні та недержавні), а й публічне. (...) У теперішню післямайданну добу виникає цікавий запит: укласти нову суспільну угоду, яка стосується суспільно-політичного та інтелектуального життя. Тому мають діяти додаткові, а не лише традиційні, інституціональні форми існування гуманітарної думки, а також певний простір публічності. І він уже є — його формують різні спільноти – мистецькі, літературні, філософські, бізнесові, активістські. Всі вони складають такий собі віртуальний простір, динамічний майданчик з обговорення тих речей, які, по-перше, затребувані, а по-друге — щодо них накопичився певний голод за попередні десятиліття. З цього пожвавлення й починається заснування нового гуманітарного простору. Наступний істотний момент. Ми надто важко доходимо до того, що я би назвав мистецтвом дискусії. Популярною формою дискусії залишається, даруй на слові, shitstorm. Дуже легко перевести подібні обговорення на сторінки соціальних мереж, де тебе не видно, адже ти ховаєшся за рядками слів. Цікаво спостерігати за людьми: можна сваритися у фейсбуці, а в реальному житті зустрітися і навіть не згадати, що буквально нещодавно обкидали одне одного неприємними речами. Дискусія натомість має породжувати щось таке, що філософ Сергій Кримський називав «третьою правдою»: здатність вийти на інший рівень, який не повністю відображає твою позицію і не цілком відтворює позицію твого візаві. Важливо знаходити чи формувати новий об’єднавчий дискурс. А це якраз і найважче зробити. Брак досвіду таких форм комунікації та літератури (передусім перекладної), довкола якої він може відбутися, — це рівнобіжні процеси».
Філософ також розповів про установки українського суспільства у проблематичному сьогоденні, пояснив що варто робити, щоб посилити статус філософської освіти і подальшого розвитку філософських наук і досліджень в Україні, та розкрив процес укладання його нової книги «Культура принад і спротиву».
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією ресурсу «Лівий берег»