На початку листопада була новина про те, що у річці Тетерів під Житомиром науковці виявили тропічну ряску, яка досі не зустрічалася на території України. Про неї тоді розповіла професор Тетяна Федонюк і акцентувала, що це не перша нова для Житомирщини рослина. Як зауважив Олександр Орлов, це вже друга чужорідна, занесена в область ряска, яку знайшли науковці. Свого часу він виявив у природному заповіднику «Древлянський» ряску туріоноутворюючу. Рослина вже добре адаптувалася й інтенсивно витісняє з водойм інші види рясок, оскільки швидше розвивається і не вимерзає.
Науковець пояснює скільки (хоча б орієнтовно) не притаманних для Полісся рослин за 5-10 років виявили на Житомирщині: «Не можу сказати точно, але десятки. Житомирська область у плані дослідження адвентивних (з’явилися внаслідок навмисного або випадкового занесення людиною) та інвазійних (активно розмножуються у нових природних умовах, захоплюють території та можуть витісняти аборигенні види) рослин є однією із найкраще вивчених в Україні. Донедавна в Україні було відомо 6-7 локалітетів пухирника південного (Utricularia australis), причому виключно на Закарпатті. На Житомирщині за останні кілька років пухирник звичайний я знайшов лише один раз, а цей вид – десятки».
За словами Тетяни Федонюк, разом із Олександром Орловим вони написали статтю про пухирник південний у видання «Journal of Water and Land Development», яку невдовзі опублікують. Вона каже, що довелося опрацювати великий масив інформації, що забрало багато часу.
Рослина занесена до Червоної книги України. У її редакції від 2009 року зазначається про 8 локалітетів пухирника південного, які зосереджені на Закарпатті. Вперше на теренах Житомирщини рослину в 2014 році знайшов учень Олександра Орлова, а тепер професор Дмитро Якушенко. Фото рослини він надіслав дослідникам у Німеччину, звідки відповіли, що це саме пухирник південний.
У всій Європі рослина вважається занесеним видом, а її батьківщина – Австралія та Південно-Східна Азія. Досі незрозуміло, яким чином пухирник південний опинився у Європі. Швидше за все, рослина потрапила сюди з перелітними водоплавними птахами. В області свого природного ареалу він цвіте і плодоносить. Натомість у Європі цей вид квітне рясно, але дуже рідко дає плоди, в Україні його плодоношення поки що не зафіксовано.
Олександр Орлов зауважує: «Протягом 2014 року я виявив його 5-6 знаходжень під Житомиром у Барашівському глиняному кар’єрі, в Богунському гранітному кар’єрі, у Коростишівському районі, в озерах під самим Коростишевом, у Лугинах. Ми з Дмитром Якушенком опублікували в «Українському ботанічному журналі» статтю про першу знахідку пухирника південного на Українському Поліссі. Упродовж усіх наступних років кількість цих локалітетів збільшувалася. Пухирник південний – це підводна хижа рослина, яка завжди цвіте над водою».
Учений наголошує: «На нашу думку, цей вид витісняє наш аборигенний, місцевий пухирник звичайний, тому що у них практично збігаються екологічні вимоги, але в пухирника південного екологічна амплітуда ширша і він має можливість маневру». Науковці вважають, що в Червоній книзі треба змінювати статус пухирника південного, бо критично рідкісним він уже точно не буде. Утім востаннє її публікували у 2009 році, а це треба робити через 10 років, але в ні 2019-му, ні в 2020-му нове видання не вийшло. «У Червону книгу я включив водяний жовтець потоковий, – продовжує Олександр Орлов. – Це дуже рідкісна рослина з не менш цікавою історією знахідки. Зі мною в експедицію поїхали гідробіологи, вони ловили рибу сітками у річці Жерев у Лугинському районі. Приходжу до них в обід, а вони нарікають, що риба повтікала, і якась довга рослина у сітках заплуталася. Глянув і кажу, що бачив таку лише у Швеції. Це водяний жовтець потоковий (Batrachium fluitans). Відкрив визначник, а там написано, що він росте по всій Україні. У гербарії в Інституті ботаніки НАН України його взагалі не було. Тоді я зрозумів, що це унікальний вид і він помилково занесений у визначник, хоча його достовірної знахідки не було в Україні. Це водна рослина завдовжки 2-5 м з плаваючим листям і біло-рожевими пахучими квітами. У річці Жерев біля села Рудня-Повчанська (Лугинський район – ред.) його зарості займають по течії річки більше кілометра. Кілька локалітетів цієї рослини є в Прибалтиці, Білорусі й один – у нас».
Науковець розповідає і про червонокнижний еритроній собачий зуб. Раніше вважалося, що рослина поширена в основному на Закарпатті. Утім він виявив, що вона росте на 400 га у Романівському районі Житомирщини. Там утворили заказники місцевого значення «Собачий зуб» і «Довгий брід».
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією платформи «Укрінформ»