 |
Історикиня Ольга Ковалевська розповіла про початок, від якого можемо говорити, що ми знаємо, який вигляд мали люди елітарного походження, козацькі ватажки: «Дуже важко однозначно сказати про якийсь рік чи конкретний день, від якого ми можемо рахувати. У дослідженні іконографії українських старшин важливо розуміти кілька речей. По-перше, коли з’явилися ці зображення. Якщо за життя того чи іншого діяча – тоді можемо однозначно довіряти джерелу. По-друге, чи наявні описи його зовнішности. Бо якщо ми маємо лише зображення, при цьому не маємо можливості перевірити, порівняти з іншими, тоді стверджувати, що людина мала саме такий вигляд, не можна. Але загалом такі зображення з'являються у XVII столітті. За винятком деяких моментів. Як, наприклад, із Сагайдачним. Знаємо відомий збірник Касіяна Саковича “Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного” 1622 року. Там маємо кінний портрет з усіма необхідними атрибуціями – герб, підпис, чітко можна роздивитися особливості його одягу, спорядження. Це відправна точка, від якої далі можна рахувати. Прижиттєве зображення Хмельницького лише одне – це малюнок 1651 року Абрахама ван Вестерфельда, придворного художника Януша Радзивілла. Вже з того малюнка Вільгельм Гондіус зробив відому гравюру. Через кілька років після смерті Хмельницького, саме опираючись на цю гравюру, починають робити інші варіації та повторення. Станом на XVII-XVIII століття нараховують 21 портрет Богдана Хмельницького, 19 з них орієнтовані на гондіуський тип. Існують ще два іконографічні типи, на які менше орієнтувалися, але їх теж використовували. Це зображення з літопису Самійла Величка. Зараз завдяки появі повного тексту літопису ми дізналися, що ці портрети були створені не на початку XVIII століття, а, цілком ймовірно, наприкінці XVII століття. Тобто довіряти їм як джерелам у нас є значно більше підстав. І ще третій варіант. Він мало поширений в Україні, тому що походив з Підгорецького замку, а сьогодні зберігається в Окружному музеї Тарнова. В Україну його привозили один раз, здається, у 2006 році, хоча це відоме зображення, його публікували в кількох каталогах».
Учена також розповіла про те, де зберігаються портрети козацьких гетьманів, яку функцію вони виконували, чому гетьманські шапки оздоблювали пером страуса та чому треба було показувати людину щасливою, радісною, здоровою.
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією ресурсу «Локальна історія»