View message

Автор зауважує: «Чисельні дослідження українських істориків, у яких розповідається про міфологічність тези про створення 23 лютого 1918 року Червоної армії, не зняли це питання з порядку денного. Кожного року воно постає знову. Його актуалізації сприяє той факт, що в Росії, яка у 2014 році окупувала Крим та частину Донецької та Луганської областей, до цього часу 23 лютого як «День защитника отечества» відзначають  на офіційному рівні. На жаль, у спробах заперечити потребу відзначати цей день в Україні, у дописах та відео  українських авторів нерідко з’являються неточності чи навіть вигадки, які не лише містять змістовні помилки, а й взагалі спотворюють тогочасні реалії. Зокрема, й через міфологізацію діяльності Льва Троцького. Хронологія і послідовність тогочасних подій добре відбита на шпальтах тогочасного офіційного урядового видання радянської Росії – «Газеты Рабочего и Крестьянского Правительства». У той час більшовицька  цензура ще не запанувала в  радянській пресі. Та й владу вони тоді ще ділили з лівими есерами. Перемовини з Німеччиною на шпальтах цього видання висвітлювалися гранично відкрито, включно зі стенограмами засідань. Тож про офіційні кроки – як свої, так і своїх опонентів – в «Газете» повідомляли доволі оперативно і, головне, інформативно. А того дня, як зазначається в номері «Газеты» від 26 лютого, о 4.30 ночі Всеросійський Центральний Виконавчий Комітеті Рад Робітничих, Солдатських та Селянських депутатів невеликою більшістю голосів погодився на «умови миру, які пред’явила Німеччина Росії». І вже відповідно до цієї ухвали Раднарком своїм рішенням за підписом Володимира Леніна та Льва Троцького «постановив умови миру, запропоновані німецьким урядом, прийняти та вислати делегацію до Брест-Литовська»».

Геннадій Єфіменко також оповів про передумови цих подій та факти, описані на шпальтах «Газеты Рабочего и Крестьянского Правительства».

Наостанок історик описав, що відбувалось власне 23 лютого: «23 лютого о 3 годині ночі запропоновані Німеччиною умови миру почав розглядати Всеросійський ЦВК. Доповідав Ленін. Дискусії були жорсткими. В аргументах «проти» вагоме місце займала планована згода з ліквідацією радянської влади в Україні. Але час на дискусії все-таки був обмежений – менше години. Зате на підрахунок голосів пішло близько 40 хвилин: спочатку вирішили порахувати за картками, потім було поіменне голосування. За підписання миру було віддано 116 голосів, проти 85, утримало 26, двоє відмовилося від голосування. О 4.30. засідання завершилося, шлях до підписання миру був відкритий. Слідом за рішенням ВЦВК постанову з прийняттям висунутих Німеччиною німецьких умов миру  ухвалив і Раднарком, про що вже говорилося на початку статті. А вже 24 лютого ЦК РСДРП(б) розглянув  питання про склад нової делегації для переговорів у Бресті. Але то вже було 24 лютого. Підсумовуючи аналіз опублікованих у лютому 1918-го на шпальтах «Газеты Рабочего и Крестьянского Правительства» урядових рішень наголосимо на такому: 23 лютого 1918 року було ухвалено важливе рішення Всеросійського ЦВК: Росія капітулювала, хоча й без формального про це  оголошення. Це рішення Всеросійського ЦВК постановою  Раднаркому одразу було завізоване Леніним та Троцьким.

Декрет про створення колегії з формування Робітниче-селянської червоної армії теж було схвалено у другій половині лютого, але раніше 23 лютого і серед підписантів того декрету не було Троцького. Це рішення теж було викликане німецьким наступом, але створення армії було справою не найближчих днів. Зрозуміло, що нова армія жодних боїв проти Німеччини не вела, хоча б тому, що ні армії не існувало, ні реального спротиву німецькому наступу  не було. Таким чином, сьогодні, якщо і є підстави для відзначення якихось подій, що відбулися 23 лютого 1918 року, то має йтися саме про капітуляцію Росії, до чого Лев Троцький причетний як нарком закордонних справ. І немає підстав говорити про створення 23 лютого  Червоної армії, як і взагалі про керування цим процесом Льва Троцького у лютому 1918 року».

За інформацією інформаційного ресурсу «LІКБЕЗ. Історичний фронт»