В оранжерейному комплексі Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України, що в Києві, починається масове цвітіння азалій і камелій, яке традиційно приваблює велику кількість відвідувачів – як мешканців, так і гостей столиці. Про те, що це за рослини, якого догляду вони потребують, як їх селекціонують і розмножують, у коментарях пресслужбі НАН України розповіла кураторка колекції азалії індійської, головний інженер відділу тропічних і субтропічних рослин Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України Раїса Головко. На запрошення науковців ми також відвідали «святую святих» – фондову колекцію азалій, відкриту лише для співробітників установи.
 |
«Азалія індійська – субтропічна культура, що належить до родини вересових, – пояснює Раїса Головко. – У природі вона зростає в азійських горах, переважно там, де багато вологи. У Китаї та Японії цю рослину традиційно дуже шанують і часто висаджують у дворі садиби. Квітка азалії вважається символом щастя, добробуту й довголіття.
Загалом ми вирощуємо 67 сортів азалії. Перші сорти академік Микола Гришко привіз до нашого Саду з Німеччини 1946 року. Чимало сортів ми отримали свого часу з країн Балтії. Звісно, ці рослини вже загинули через старість, але сорти ми зберігаємо досі – живцюємо рослини і в такий спосіб відновлюємо та підтримуємо нашу колекцію. А також збагачуємо її новими сортами: замовляємо з Європи й обмінюємося з українськими та закордонними колегами. В Україні найтісніше співпрацюємо з Криворізьким ботанічним садом НАН України і Дніпровським ботанічним садом Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Такий обмін надзвичайно важливий, адже з високою імовірністю гарантує збереженість сорту бодай в якійсь із установ, якщо в інших місцях його раптом буде втрачено.
Усі рослини нашої експозиційної оранжереї (а більшість із них представляють авторські гібридні сорти) було переведено туди з колекційної майже 15 років тому. Це лише третина нашого колекційного фонду – простіші, але найстійкіші його сорти. Найвибагливіші рослини (зокрема, з махровими та напівмахровими квітами) не культивуємо в місцях масового відвідування.
Працювати з колекцією азалії непросто – потрібно досконало знати агротехніку цієї вибагливої культури: коли живцювати, пересаджувати, формувати, підживлювати, притіняти. Варто запізнитися з якимось етапом – і вегетацію порушено. Дуже багато нюансів. Особливо чутлива азалія до рівня кислотності ґрунту і температурного режиму. Вона не любить спеки, тому восени ми підтримуємо температуру повітря на позначці +20°С, а під час цвітіння – лише +12…14°С. Ранні сорти починають квітувати в зимовий період (у грудні), цвітіння пізніх завершується в середині або наприкінці квітня. Власне, завдяки наявності ранньо-, середньо- та пізньоквітучих рослин, наші відвідувачі мають змогу милуватись азаліями доволі довго. Цього року далася взнаки погода – зима виявилася суворішою, ніж зазвичай, і квітування азалій дещо затрималося, його пік припаде орієнтовно на березень. Але ми намагаємося підтримувати належну температуру.
По завершенні цвітіння, десь у травні–червні, ми пересаджуємо й обрізаємо рослини – прибираємо зайві пагони та формуємо кущ. Тоді азалія і виглядатиме гарно, і квітуватиме рясно, і квіти будуть більшими».
Азалії виставкової ділянки оранжерейного комплексу Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України
Фондова колекція азалій Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України
«Камелія – суто субтропічна культура, що належить до родини чайних і в природі зростає на Кавказі. З її листя там заварюють чай, – продовжує дослідниця. – Нашу колекцію цих рослин, яка налічує близько пів сотні сортів, привезли з Батумі (Грузія) у 1986 році. З них уже виросли дерева.
Камелія ще більш холодолюбна, ніж азалія, і найкраще квітує при температурі +12…14°С. Спека – великий стрес для неї: при +20…22°С бутони всихають і рослина їх скидає. Квітувати камелія починає на півтора місяця раніше, ніж азалія, – в листопаді, а закінчує – у березні. Але часові межі можуть дещо відрізнятись у різних сортів».
Камелії київського академічного ботсаду
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Раїса Головко також пояснила, як співробітники Саду вирощують авторські гібриди азалій і камелій: «Отримання нових гібридів – надзвичайно копітка праця. У сонячні дні, під час активного цвітіння, тичинки і маточки виділяють липку рідину. З’єднуючи тичинки і маточки квітів від різних сортів, ми робимо штучне запилювання (хоча це не завжди вдається), в результаті якого на місці квіток невдовзі утворюються насіннєві коробочки. Визрівають вони доволі довго, поступово змінюючи свій колір із зеленого на червоний і темнішаючи. Ми збираємо насіння з цих коробочок (зовні воно схоже на пилок), висіваємо його в чашки Петрі та розміщуємо у спеціальних камерах – для проростання, яке теж триває довго. Пророслі паростки заввишки 1 см пікіруємо в ящички, а звідти пересаджуємо в невеликі горщики. Щоб рослинам було тепло, весь цей час слід підтримувати температуру близько +24°С. Пересаджувати їх потрібно щороку. Отримані в такий спосіб – із насіння – рослини зацвітають тільки на 6-й або 7-й рік життя (для порівняння: азалія, яку ми живцюємо, зацвітає у перший же рік). Але для розмноження відбираємо далеко не все. Спочатку перевіряємо стійкість рослини до шкідників, спостерігаємо за цвітінням, оцінюємо форму куща. Деякі гібриди вибраковуємо».
* * *
Одна з нагальних потреб Саду, за словами його співробітників, – заміна даху у фондових оранжереях. Витрати на це непідйомні для установи, тож наразі там розраховують на допомогу благодійників.
Фінансово підтримати оранжерейний комплекс і помилуватися цвітінням прекрасних азалій і камелій в його експозиційній частині можна протягом усього тижня – з 10:00 до 16:30 год. Приходьте!
За інформацією Пресслужби НАН України
Фото: Пресслужба НАН України