 |
Олексій Болдирєв зазначає: «Чому навіть любителі науки майже нічого не знають про українського вченого, який написав найвідоміший у світі підручник з ембріології, зробив важливі відкриття щодо розвитку тварин, описав десятки нових видів комах? Така доля багатьох наших науковців 1920–1930-х років, яких витер з історії радянський режим. Родина Балінського постраждала від політичних репресій, а сам він був вимушений тікати під час Другої світової війни. Історики науки знають про Балінського, на відміну від багатьох інших репресованих та емігрантів, завдяки тому, що він залишив детальні спогади про своє життя в Україні та за її межами. Мемуари довго зберігалися в бібліотеці Іллінойського університету, пізніше нащадки науковця видали їх англійською мовою, а колись – маємо надію – вийде й український переклад цього тексту, у якому зокрема йдеться про життя в Києві та Україні між 1910 і 1943 роками. Це був період соціальних зламів, революцій, війн, репресій і, звичайно ж, наукових відкриттів».
Фізіолог розповів про участь Балінського в Українській революції, зв’язки з провідними українськими вченими тих часів, наукові експедиції та популяризацію науки.
Щодо другої частини життя видатного вченого Олексій Болдирєв зазначив наступне: «Не будемо зупинятись на найтрагічнішій частині життя науковця. Про це потрібно говорити окремо, детально й вдумливо. Арешт дружини Катерини, втрата роботи, страх за сина Івана, повернення до науки, війна, голод, смерть дружини, поневіряння в Європі – у житті Бориса Балінського сталося багато всього. Дещо висвітлено в уже опублікованих статтях, дещо готується до публікації. Автор цього тексту працює над українським перекладом мемуарів Балінського й сподівається, що ця праця колись-таки добіжить кінця. Друга половина життя була для Балінського новим початком. Він знайшов новий дім – Південно-Африканську Республіку, і нове місце роботи – Університет Вітватерсранда, де вчений багато років був деканом біологічного факультету. Він закохався в комах Африки й уперше описав десятки видів метеликів, бабок, веснянок. Навчившись у США досліджувати клітини за допомогою електронного мікроскопа, Балінський зумів зазирнути глибше за звичні ембріологам тих років рухи клітин та нарощення клітинної маси. З’явилася й нова родина – він одружився вдруге та виховав другу дитину, дочку Гелен. Саме в цей період Балінський створив найбільшу свою працю. Це був підручник «Вступ до ембріології», в якому він заклав початки сучасної біології розвитку. Саме по цьому підручнику навчалися біологи, які внесли до експериментальної ембріології методи молекулярної біології й зробили її справжньою «механікою розвитку», гвинтиками якої є білки й гени. Навчалися в Америці, Британії, Франції, Італії, Іспанії, Японії. Не навчалися лише в Україні. Емігрант Балінський був заборонений в СРСР, його ім’я намагалися стерти. Намагалися – але не виходило. Занадто багатий внесок зробив Борис Балінський у світову науку. Не можна говорити про ембріональний розвиток тритонів і жаб, риб чи мишей і не згадати його. От і у популярному в СРСР підручнику «Загальної ембріології» Бориса Токіна кінця 1970-х ви не знайдете в історичному нарисі навіть згадки про Балінського. Але в іменному покажчику аж 22 посилання на його праці, скопійовані звідти його малюнки й схеми, наведена класифікація ембріональних рухів клітин Давенпорта–Балінського. Без Балінського не було б сучасної біології розвитку. Борис Балінський дожив до смерті радянського режиму й уже 1991 року зібрався до Києва. Прийшов до Інституту зоології на Терещенківській у Києві й сказав: «Я тут колись працював». Поїхав до рідної Северинівки послухати солов’їв, яких так йому не вистачало в Африці. А 1993 року навідався знову, з онуком. Привіз свою колекцію африканських метеликів, віддав до Природничого музею, з нею і зараз працюють українські ентомологи. Сучасні дослідження з біології розвитку приголомшують. Відкриті молекулярні механізми диференціації клітин, описана тонка мікроструктура раннього ембріона, показано, як розвиваються статеві клітини, й навіть намагаються їх створювати з клітин шкіри. Але в основі їх лежать перші сміливі експерименти 1920–1930-х, частина з яких була здійснена науковцями з України. Чимало з них були змушені залишити дім через політичні переслідування та неможливість займатися наукою. Варто пам’ятати, що творення наукових відкриттів можливе й зараз, якщо українське суспільство буде піклуватися про своїх вчених принаймні краще, ніж сто років тому. А постать Бориса Балінського, безумовно, потребує вивчення та всебічного ознайомлення. Адже це науковець світової величини та акуратний свідок промайнулого століття».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією інформаційно-освітньої платформи «КУНШТ»